Україна в планах ІІІ Рейху

132409052020Попри твердження істориків СССР, та їх спадкоємців із сучасної РФ, про тотальне зачищення від корінного населення Польщі та СССР за генеральним планом «Ост», у нацистській Німеччині ніколи не існувало офіційного проекту устрою завойованих територій комуністичної імперії. Натомість було кілька проектів, жоден з яких так і не був прийнятий остаточно.

План Ост

Генеральний план «Ост» розроблений у 1941 році Головним управлінням імперської безпеки. Згідно з планом, території СССР до Уралу розподілялися на 5 губернаторств, які мали бути заселені німецькими колоністами протягом 30 років. При цьому 65% українців підлягали примусовій депортації до Західного Сибіру. Схожа доля очікувала на білорусів, чехів, литовців, латишів та естонців. На зачищені від корінного населення землі планувалося пересилити до 45 млн. німців.      

Генеральний план «Ост» не знайшов підтримки вищого керівництва ІІІ Рейху. 1943 року усі розробки по ньому були згорнуті. План «Ост» про який в СССР оповідали всі шкільні підручники з новітньої історії, ніхто з «істориків» Совдепу в очі не бачив.  Оригінал плану вдалося відшукати в архівах лише в 80-х роках XX століття. Такі тривалі пошуки викликають, щонайменше, подив. Сорок років генеральний план Німеччини по східних територіях не могли знайти в архівах нації, що уславилася своєю старанністю та дисципліною!

 

План Альфреда Розенберга

Міністерство справ східних територій на чолі з Альфредом Розенбергом розробило свою концепцію майбутнього окупованих теренів Східної Європи.

Розенберг вважав, що Україна повинна існувати як незалежна дружня для Німеччини держава. Запорукою цього союзу був факт, що українці та німці ніколи безпосередньо не воювали один з одним. У війни проти Німеччини українців втягувала Москва.

Альфред Розенберг народився та зростав у Російській імперії, тому добре розумівся в процесах, що там відбувалися. Він чітко відрізняв українців від московитів. Головною відмінністю двох націй, вважав Розенберг, було ставлення до власності.

Москвини відрізняються колективізмом, що проявляється в общинному володінню землею. Українці завжди прагнуть до особистої власності на землю. Тобто московити відрізняються від українців так, як колгосп від фермерського господарства.

Задля зміцнення української державності Розенберг наполягав на сприянні всебічному розвитку української мови. Передбачалося створення україномовних закладів освіти всіх рівнів, з вищою включно. Пропонувалося створення українського університету в Києві, всебічний розвиток українського мистецтва всіх жанрів.

В економічному плані Розенберг бачив Україну аграрною державою – великою житницею Європи. В якості валюти пропонувалися національні гроші – карбованці, прив’язані до німецької марки.

Українські території збільшувалися приєднанням Воронезького та Курського адміністративних округів.

Гітлер не підтримав план Розенберга, бо був проти державної незалежності України.

 

План Інституту сільського господарства при Берлінському університеті

Згідно цього плану, створеного на замовлення Гіммлера, на частині українських земель – Криму та Північному Причорномор’ї, створювалося маркграфство «Готенгау», яке входило б до складу Німеччини. Сюди планувалося масове переселення німецьких колоністів – 5 млн. до початку 1960-х років.

 

Маркграфство "Готенгау" на карті виготовленій Карлом Ротом та Клаусом Карстенсом у 1993 році

 

Гітлер підтримував ідею «возвращения в родную гавань» земель Криму та Таврії. Аби втримати окуповані українські землі, передбачалося створення опорних  селищ (Wehrbauern) для ветеранів Вермахту та СС.

Селища складалися б з 30-40 господарств. Розмір поселення визначався кількістю дорослих чоловіків – їх мало бути не менше роти. Озброєні військові поселенці повинні були відігравати провідну роль в німецькій колонізації Північного Причорномор’я, своєрідного фортечного муру з м’яса та крові, як висловився з цього приводу очільник Гітлерюгенду Артур Аксман.

Місцеве населення планувалося частково депортувати за межі «Готенгау», частково пересилити в сільську місцевість. В «Готенгау» мало залишитися до 4 млн. колишніх підданих СССР. Через брак німців, в Північне Причорномор’я планувалося залучати шведів, датчан, норвежців, голландців та, за можливості, англійців.

Південний Крим мав стати насамперед курортом імперського значення, який би мали колонізувати переважно тірольці.

Згідно нацистських планів, у 1960-х роках рівень життя у Північному Причорномор’ї мав становити не менше 80% середнього у Німеччині.

До практичного втілення планів німецької колонізації Криму та Таврії так і не дійшло. У 1943 році фельдмаршал Вільгельм Кейтель поклав край планам депортації українців з Криму, розумно зауваживши, що така депортація просто зруйнує всю економіку краю.
Генріх Гіммлер був проти виселення кримських татар з півострова. Татар з Криму депортують «доблестные советские воины освободители» 18 травня 1944 року.

 

Плани та дії окупаційної адміністрації

Наприкінці липня 1942 року на ім’я рейхскомісара Еріха Коха був поданий масштабний план іригації земель Північного Причорномор’я. Згідно з ним, зрошувальна система з водами з Дніпра та Інгульця мала б запрацювати восени 1943 року.

 

Рейхскомісаріат Україна

 

Подбали німці і про вивезення майбутніх врожаїв. Планувалося будівництво залізниць, автомобільних доріг та навіть мосту через Керченську протоку.

На практиці Кох влаштував в Україні масовий терор мирного населення та депортації «остарбайтерів»,  масштабні вивезення природних ресурсів та культурних цінностей. За ці дії отримав у в’язниці комуністичної Польщі персональну камеру з телевізором, свіжою пресою та ліками з країн Заходу.

 На суді наполягав, що став на заваді планам Розенберга створити незалежну українську державу. З огляду «на слабке здоров’я» смертна кара йому була замінена на ув’язнення. Помер дев’яностолітній Кох  1986 року.

***

Жодному плану ІІІ Рейху стосовно України не судилося стати реальністю. Більше того, жоден з них не був затверджений на офіційному рівні. Їх практичне втілення в життя, хіба що винятком проекту Розенберга, принесло б народу України лише нові страждання та гноблення.

Окупанти і колонізатори скрізь і завжди приносили поневоленим народам лише визиск. Московсько-більшовицький режим, який на нетривалий час змінили гітлерівські зайди, вчинив справжній геноцид народу України: кілька Голодоморів, масові страти, депортації та репресії.

Запорукою процвітання України та її громадян може бути лише незалежна держава. Альтернатива самостійній Україні – тільки нова сваволя окупантів та колоніальне гноблення.

Джерело: garmatny.blogspot.com