Аеропорту в Сімферополі присвоїли ім'я кримськотатарського героя

0 mainВерховна Рада України на засіданні в четвер прийняла постанову про присвоєння міжнародному аеропорту Сімферополь в окупованому Криму імені кримськотатарського льотчика-випробувача, двічі Героя Радянського Союзу Амет-Хана Султана.

 

На підтримку відповідного проекту постанови авторства народного депутата фракції Народний фронт Андрія Тетерук проголосували 240 народних депутатів, передає Інтерфакс-Україна.

 

Проект постанови був зареєстрований 8 травня 2015 під №2796. 13 травня комітет Верховної Ради з питань культури і духовності рекомендував прийняти його за основу і в цілому.

 

У документі зокрема йдеться, що присвоєння імені легендарного льотчика-героя Амет-Хана Султана Сімферопольському аеропорту є наданням честі цьому об'єкту і прикрасою головної повітряної гавані Автономної Республіки Крим.

 

Також, упевнений автор постанови, такий крок сприятиме вихованню підростаючого покоління українських громадян у дусі патріотизму, продемонструє прагнення органів влади України зміцнити толерантність наших громадян.

 

Заслужений льотчик-випробувач СРСР, Лауреат Державної премії СРСР, двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан народився 25 жовтня 1920 року в Криму, в Алупці. В період Великої Вітчизняної війни він здійснив понад 600 бойових вильоти, в яких особисто збив 30 літаків супротивника і 19 - у складі груп. Тільки в кримському небі він збив шість бойових літаків фашистських загарбників.

 

Після війни Амет-Хан Султан понад 25 років пропрацював льотчиком-випробувачем у науково-дослідному інституті і випробував понад 100 різних літальних апаратів. Результати проведених Амет-Ханом Султаном випробувань, досліджень і сьогодні мають велику значимість для світової та вітчизняної військової та цивільної авіації. Він брав безпосередню участь у підготовці до польотів в космос перших космонавтів СРСР - Юрія Гагаріна, Германа Титова, Павла Поповича та інших.

 

Амет-Хан Султан трагічно загинув 1 лютого 1971 при здійсненні чергового випробувального польоту. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

 

Джерело: Новое время

Закарпатські кіборги про війну, владу і справжню дружбу

11194630 986189781391785 3534937313244526991 o 615x462Микола ще має відслужити три місяці, а Роман, як доброволець, бо не може сидіти вдома. Обох об'єднує одна справа честі - захистити свою Батьківщину.

 

Микола: нам показали і в нас випустили все, що мали, а ми показали, що можемо вистояти

 

Дев'ятого вересня наш підрозділ прибув у Дружківку, де ми пробули два тижні, після чого поступила команда виїхати в Піски. Ми мали мирно заїхати в аеропорт, не використовуючи зброї, пройти перевірку ОБСЄ. Хлопці дуже не хотіли так чинити, бо знали, що нам доведеться зазнати неабиякого приниження, але є Мінська угода, якої ми дотрималися. Я, Рома і наш друг з позивним "Дєд" з Закарпаття поїхали на вишку. Коли виїжджали, по нас вдарили з гранатомета. Завдяки маневру водія ми залишилися живі. Наш супроводжуючий тоді подзвонив Моторолі і почав кричати про домовленості, за якими нам мали дати спокійно доїхати до місця призначення. Через сім хвилин ми вже були на вишці, де познайомилися з хлопцями 93-ї бригади і 90-ї аеромобільної. Вже о восьмій вечора нас почали "вітати" - майже п'ять годин агресивного бою, нам показали і в нас випустили все, що мали, а ми показали, що можемо вистояти. Наступного дня історія повторилася, і так було щодня.

 

Роман: за весь час бойових дій і лютих морозів ніхто з наших не застудився. Ми загартовували і дух, і тіло

 

Ми "працювали" вдень, "працювали" вночі і навіть тоді, коли спали, нам снилися бойові дії. На вишці нас було вісім чоловік і ще вісім на броні. Між нами був коридор, який ми згодом прозвали Коридором смерті. Коли доводилося перебігати через нього, по нашим стріляли з чого тільки могли. На варту заступали кожні шість годин. Мешкали ми у кімнаті розміром два метри на два з половиною. Грілися буржуйкою, харчуватися мали чим, правда, воду треба було постійно топити, бо при -27 градусів морозу вона перетворювалася на лід. До речі, за весь час бойових дій і лютих морозів ніхто з наших не застудився. Ми загартовували і дух, і тіло. В кожного були свої завдання - Михалича, наприклад, прозвали архітектором вишки - він спорядив дуже добру і креативну захисну споруду. Я займався боєприпасами і підтримував у належному стані зброю.

 

Микола: пройшов невеликий проміжок часу, і місцеві нас запросили на зібрання бандерівців

 

Коли ми тільки прибули, місцеві нам кричали, що зараз по нас повбивають їхні хлопці і щоб ми забиралися. Вже через кілька днів наші хлопці вийшли в місто, познайомилися з багатодітними сім'ями, зайшли в дитячий будинок. Ми ділилися з ними продуктами, запрошували до нас, щоби люди переконалися, що ми не якісь бандити. Пройшов невеликий проміжок часу, і місцеві нас запросили на так зване зібрання бандерівців. У складі шести чоловік ми прийняли запрошення, прийшли, відкриваємо двері і відразу чуємо викрики: Герої! Герої! Герої! Чесно кажучи, я тоді очманів. І так в нас з'явилися вірні друзі серед місцевих цивільних. Вони вночі нам приносили борщі та тістечка.

 

Микола: я спостерігав, як вони ходять, бачив російські шеврони, бачив і відчув на собі зброю

 

Люди бачать, хто - патріоти, а хто - російські найманці. Повірте, я тямлю у військовій справі, пройшов війну Афганістану, був спецпризначенцем. Я спостерігав, як вони ходять, бачив російські шеврони, бачив і відчув на собі зброю. З їхнього боку всі молоді, там нема, як у нас, військових у віці 40-50 років. Там кричать "Аллах Акбар!" - росіяни, кадировці, казаки. Вороги мають новітнє оснащення, яке без допомоги Росії вони б і не бачили. Були так названі "щелкунчики", коли неможливо визначити звідки йде вистріл ні по звуку, ні візуально. Ще вони мають "штору": якось наш танк запустив близько десяти ракет і ні одна не дійшла до цілі. "Штора", коли включається, то за 50 метрів губиться зв'язок з установкою і ракета просто йде вгору або вбік. Бомбардуючи аеропорт вороги що тільки не застосовували. На жаль, наші можливості були обмеженими локацією. Ми не могли стріляти з гранатомета чи АГС, бо нас би просто там поглушило.

 

Роман: "Псіх" був доброю, світлою людиною, дуже шкода, що ми його втратили

 

Дуже важко, коли ти втрачаєш друга, людину, з якою ти ще вранці пив каву, а ввечері його вже нема в живих. Так було з нашим лікарем, побратимом, якого ми ніколи не забудемо і доб'ємося для нього всіх визнань. Він врятував чимало життів. Молода людина - 26 років, часто жартував і казав, що встає і одягає білий халат зранку, бо в цій божевільні, хто перший прокинеться, той лікарем і буде. У нього, до речі, і позивний був "Псіх", до цього наш герой кілька місяців був медбратом у божевільні. Псіх був доброю, світлою людиною, дуже шкода, що ми його втратили.

 

Роман: респект і уважуха тиловій службі

 

Ви знаєте, Україна стала іншою. В якій би важкій ситуації ми не були, а нам заздрить весь світ. Ми показали, що можемо об'єднатися, що ми сильні, що ми любимо свою державу і один одного. Армія вже не та, що була, армія не вмирає, а відроджується. За рік ми зробили такий крок у розвитку, якого б не досягли в іншій ситуації за десятки років. Тут велика заслуга всіх - і військових, і влади, і волонтерів, і тиловиків. Кожна людина в нашій країні - герой. Респект і уважуха тиловій службі. Я пройшов пекло війни, але мені все рівно моторошно, коли думаю про водіїв, що везуть повну машину боєприпасів з виключеними фарами, вночі йдуть під обстріли - ну хіба це не героїчні поступки?!Війна - це складний механізм, де важлива робота кожного.

 

Роман: найбільше гріли не форма, спальні мішки та буржуйки, а малюнки дітей

 

У нашій 80-ій бригаді не було проблем з оснащенням. Нам допомагала і влада, і волонтери. Але найбільше гріли не форма, спальні мішки та буржуйки, а малюнки дітей. У нас все було завішене дитячими роботами, і кожен мав свої картини. Одного разу, під Новий Рік, нам прийшли пакунки з солодощами, в одній з коробок був лист одинадцятирічної дівчинки, в якому вона вказала свій номер телефону. Наш побратим "Дєд" взяв телефон і передзвонив за цим номером. Подякував дівчинці, мамі - всі плакали. Наступного дня передзвонив і батько. Це було дуже зворушливе спілкування, і такі історії давали нам сили.

 

Микола: Повірте, ми б не пробачили владі ні одного забутого побратима!

 

Ви знаєте, там важко, але серед військових нема паніки. Ніхто не ведеться на російську пропаганду. Всі знають свою справу. Нам дуже допомагав Правий Сектор, Карпатська Січ, 95-та механізована бригада, 63-тя - танкісти - це безстрашні герої, світлі патріоти. То не правда, що аеропорт здали - ми відійшли, аби було за чим ховатися, і далі тримати оборону, споруда була розбита вщент. Аеропорт ніколи не був під контролем ворогів. Ще я чув, що ширяться такі думки, нібито реальні втрати з боку нашої армії приховуються. Скажу, що ми з побратимами знаємо чимало нюансів, не раз перевіряли їх з офіційними даними, вони виявилися правдивими. В цьому нам точно не брешуть. Повірте, ми б не пробачили владі ні одного забутого побратима!

 

Роман: генерали - це дуже добре, патріотично, сильно, але істина у простих солдатах

 

Ми бачили кінострічку "Аеропорт", звичайно. Враження неоднозначні. Звичайно, такі фільми треба робити, і про цю війну треба говорити, але акценти... Генерали - це дуже добре, патріотично, сильно, але істина у простих солдатах. Якби нам сказали закінчити цю війну - ми б її закінчили: коли б була команда "фас!", наші хлопці б порвали ворога голими руками. Але є стратегія, і ми це розуміємо. Думаю, що ще покажуть і нас, і всіх, хто там був.

 

Джерело: depo.ua

У Берегові для тренувань зберуться кращі лижники Закарпаття

0 k 42257429Із 12 травня по 24 травня еліта закарпатського зимового спорту проходитиме реабілітаційний збір на олімпійській базі в Берегові.


Зокрема під керівництвом тренерів Петра Білосюка й Мар’яни Фріндт займатимуться лижні гонщики та гірськолижники.

 

Крім того, із Києва запрошено фахівців,  які, зокрема, курирували підготовку збірної України з біатлону. Такі спеціалісти визначать функціональний  стан спортсменів і підберуть індивідуальний план підготовки, щоб якнайкраще підготувати наших представників до наступних Олімпійських ігор.

 

Володимир Тарасюк, Uzhgorod.net.ua

Василь Ганчин: «В якій би економічній скруті не перебував пацієнт, він повинен розуміти, що він не покинутий напризволяще»

DSCN2484Василь Ганчин більше тридцяти років працює в хірургічному відділенні Ужгородської міської лікарні. Лікар   на власному досвіді, а не з чуток знає всі труднощі та виклики закарпатської хірургії. Про фінансове забезпечення, поліпшення доступу простих громадян до якісної медичної допомоги, нові віяння в хірургії – в нашому інтерв’ю  з очільником ужгородського хірургічного відділення.

 

– В якому стані зараз хірургічне відділення, яка кількість ліжок, лікарів, пацієнтів?

– Як і в більшості державних сфер, у нас все, зрештою, зупиняється на фінансуванні. Минулого року ми закінчили ремонт хірургічного відділення №2, використовуючи бюджетні кошти. Зараз триває ремонт хірургічного відділення, і нам у цьому допомагає мерія. Вперше за 24 роки ми отримали кошти на ремонт від міста, адже до цього часу змушені були виконувати ремонтні роботи за власний рахунок.

У вашій газеті лікар-інтерн пише, що у першому відділенні хірургії 60 ліжкомісць. Але такої кількості вже давно не існує, можливо, 10–12 років тому так було. На сьогодні  хірургічне відділення містить 45 ліжок, з них 40 – суто хірургічних, є також онкологічні та урологічні ліжка. У хірургічному відділенні №2 їх є близько 30-ти.

 

–Яка відмінність між цими відділеннями?

– Чому є поділ на хірургічне відділення №1 і №2? У нас є хворі, які мають «чисті» рани, післяопераційні – вони в одному відділенні. Інше відділення пристосоване для хворих, які мають гнійно-септичні ускладнення. Пацієнти в це відділення прибувають безпосередньо, або ж із хірургічного відділення №1. Це все робиться для того, щоб відокремити «умовно чистих» хворих від септичних.

 

– Яким обладнанням Ви користуєтесь?

– Я працюю тут, в лікарні, з 1980 року. Я не пам’ятаю, щоб за цей час за бюджетні гроші ми закупили технічний інструментарій. На чому ми виживали? На старих радянських інструментах і гуманітарній допомозі. Інколи нам перепадали потрібні інструменти. Централізованих закупок не було і немає. Декілька років тому ми закупили обладнання для проведення сучасних лапароскопічних операцій за кошти обласного бюджету. Наразі ми маємо дві лапароскопічні стойки.

 

– Наскільки важко зараз оперувати?

– У нас дуже хороший і професійний колектив хірургів, вони навчалися в провідних виш України і не тільки, проходили клінічну ординатуру в кращих клініках. В нас є тісна співпраця між колективом обох хірургічних кафедр УжНУ. Загалом, є «сплав» досвідчених фахівців і молодих енергійних колег. У нас є молоді співробітники, навіть інтерни, рвучкі до знань, які днюють і ночують у відділенні, щоб навчитися, набути досвід. Адже є різниця – брати участь у 150 операціях за квартал, чи у двох операціях, за такий же проміжок часу. Ми дивимося, як інтерн себе проявить під час проходження навчання, відповідно до цього й вибудовуватиметься підхід до нього в майбутньому.

За моїм переконанням, за лапароскопічною технікою – майбутнє хірургії. В Тернополі є первинна база спеціалізації, базові курси по лапароскопічній хірургії, багато з моїх колег мають бажання на них піти, я пройшов через ці курси. Зараз двоє людей поїхали туди, щоби зростати професійно.

 

Але, як я казав, все упирається в фінанси. Щоб видалити товсту кишку лапароскопічним методом, потрібно приблизно 3 тисячі доларів – це її собівартість. На Заході витрати покриває страхова медицина. Але у нас не кожен пацієнт може собі дозволити подібні витрати.

 

– Ви лікуєте не тільки жителів Ужгорода, чи не так?

– Наша лікарня забезпечує надання невідкладної медичної допомоги населенню м. Ужгорода і не тільки. Це близько 200 тисяч людей. В окремих випадках ми можемо надати допомогу мешканцям Великоберезнянського, Перечинського та інших районів. Щодо лікування жителів районів, у мене є власна думка. Колись радянську систему медицини визнавали однією з кращих у світі. За часи незалежності ми розвалили систему охорони здоров’я в районах, віддалили її від населення. Щоб добратися до медичного центру з далекого гірського села, треба витратити багато часу. Єдиний вихід, на мою думку, в умовах економічної скрути – максимально сконцентрувати зусилля, фінанси на 4–5 закладах в області. Немає змісту дублювати, скажімо, в тому ж Великоберезнянському чи Перечинському районі те, що ми можемо робити, маючи всю необхідну інфраструктуру, техніку, кваліфікованих медичних працівників для надання невідкладної медичної, зокрема хірургічної допомоги. Наприклад, якщо хворий із гострим апендицитом поступив до перечинських чи великоберезнянських колег і вони його за короткий час зможуть довести до нас – ми зможемо йому надати невідкладну і кваліфіковану медичну допомогу. Для цього в нас є все.

 

Звичайно, добре було б, якщо у всіх районних лікарнях були лапароскопічні відділення, відповідна кількість ліжок, різні відділення, але, на жаль, маємо таку ситуацію, яку маємо, і тому покращити ефективність надання медичної, зокрема хірургічної, допомоги можна, на мою думку, тільки таким чином.

 

– Ви багато говорили про лікарів-інтернів. Що їм слід зробити, щоб до Вас потрапити?

– Це питання стосується статті, яку надрукували у «Срібній Землі» декілька тижнів тому. В ній правильно говориться, що є певний відсоток контрактників, і вони не мають держрозподілу, а ті, хто вчаться за державний кошт, мають так би мовити «виконати свій обов’язок» перед державою, три роки відпрацювавши у відповідній медичній установі. В Ужгороді за спеціальністю «хірургія» інтерни є тільки на базі нашої клініки. Їх немає за цією спеціальністю ні в обласній, ні в залізничній лікарнях.

 

– Чому?

– Тому що ми маємо більший потік хворих, ширші можливості для залучення молодого спеціаліста до роботи, до надання допомоги хворим. Наприклад, обласна лікарня є закладом третього рівня надання медичної допомоги, міська лікарня має другий рівень. Ми несемо цілодобову ургенцію на 200 тисяч хворих. Колись ургенція ділилася на три лікарні. Левова її частка лягала на плечі обласної лікарні, частину мала міська лікарня, і невеличку частину мала спеціалізована клініка залізничників. Але розумієте, оперувати гострі апендицити – це не рівень обласної лікарні, подібним повинні займатися районні та міські лікарні. Тому було узгоджено такі рішення подібні завдання передати нам. Я гордий з того, що ми маємо серйозні здобутки у наданні хірургічної допомоги як населенню міста й Ужгородського району, так і пацієнтам з інших районів. У нас були хворі з усіх районів Закарпатської області. От, наприклад, хоче чоловік із Тячева приїхати до Ужгорода і лікуватися у нас – ми йому не відмовляємо.

 

У цілому, ми теж клінічна лікарня, в нас є професори, науковий потенціал. На мою думку, є досить штучним поділ між нами й обласною лікарнею. Звісно, слід розуміти, що в нас немає декількох відділень, які є в обласній лікарні, наприклад судинної хірургії, але ми й не мріємо, тому що не маємо відповідних фахівців, вони сконцентровані в обласній лікарні, і це правильно.

 

– Як Ви оцінюєте персонал, тих фахівців, які тут працюють?

– У нас цілодобова невідкладна хірургічна допомога надається як мінімум двома фахівцями. Як правило, один з них – молодший, а другий – старший, за стажем, категоріями, досвідом. Він «бригадир» цієї невеличкої команди. Про всяк випадок є ще 4 хірурги, які чергують вдома. Не може бути такого варіанту, що надання хірургічної допомоги лягає на плечі недосвідченого молодого колеги. Підстраховка в нас є обов’язковою.

 

– Яка у Вас зараз кількість хірургів і чим вона обумовлена?

– Кількість обумовлена штатним розписом, він від нас не залежить. Його нам надає міський, обласний відділ охорони здоров’я. В нас є стійка співпраця зі співробітниками медичних кафедр, але вони в нас не отримують гроші, це забезпечує факультет. Маємо 10 хірургічних ставок. У лікуванні беруть участь лікарі, доценти, професори. Щопонеділка професор робить обхід хворих, ми обговорюємо найбільш складних хворих, ухвалюємо спільно рішення, що саме слід робити для ефективного лікування. В якій би економічній скруті не перебував пацієнт, він повинен розуміти, що не є покинутим напризволяще. Інша справа, що лікувати хворого без ліків – дуже складно.

 

Олексій Шафраньош

Про військовий обов’язок під час війни

1395318218 13 qm953upwУже більше року пройшло з того  часу, як українці, об’єднавшись у непереможну соборну спільноту, зуміли вибороти власну свободу та відстояти справедливість у холуїв, які засіли на Печерських пагорбах та намагались утвердити так званий Русский мир. Той «мир», для якого не існує ні людської честі, ні совісті, ні життя – лише цинічний обман, гроші та всенародне рабство.

 

І ось вже рік ми боремось із холуями зовнішніми, які намагаються просунути нам той же самий «Русский мир», але вже за допомогою справжньої і жорстокої «русскої» війни. Вже рік ми зі зброєю в руках відстоюємо свободу, не подаровану, а здобуту кров’ю кращих синів України. І кожен із нас, напевно, встиг зрозуміти ціну цієї справжньої свободи.

 

Адже свобода – важкий тягар, що не кожному дається, а поряд із нею завжди відповідальність: за кожний вільний вибір, за його наслідки, і позитивні, і негативні. Але саме свобода робить нас тими, ким ми є – людьми. І саме свобода перетворює нас із осіб, гвинтиків незрозумілої і безглуздої, здавалося б, системи на творців власного життя, долі, держави, на громадян.  Громадян, яким небайдужа долі їхньої країни, важко здобутої попередніми поколіннями патріотів, які захищали її навіть тоді, коли, здавалося, весь світ ішов проти їхньої ідеї і не було жодного, навіть маленького шансу на перемогу.

 

Можливо, ми живемо у ще більш величний історичний період, ніж ті, про які до цього читали в книгах і якими захоплювались; і в час, коли теперішня система геополітичного устрою  тріщить по швах, кожен з нас має визначитися, яким буде його внесок у творення абсолютно нової системи політичного та соціального життя світу.

 

Саме тут і зараз, в Україні, на її східних кордонах, де Імперія Зла у своїх передсмертних конвульсіях пробує зібрати останні сили, завдати останні удари, щоб зберегти, наче ту мумію Леніна в мавзолеї, стару совкову рабську і несправедливу систему, твориться нова історія світу. Саме тут зіштовхнулися цивілізація і варварство.

 

Але найголовніше, що мусить усвідомити кожен із нас, приймаючи рішення готовності боронити свою країну в лавах її Збройних сил, армії, – це те, що якщо ми зараз не закінчимо цю війну, якщо ми зараз не захочемо побороти власні страхи перед неминучістю, то цю непросту, а якщо відверто, страшну ношу так чи інакше мусітимуть прийняти наші діти. Тож якщо не хочемо, щоб наші діти і внуки брали зброю, мусимо взяти її самі, якщо хочемо, щоб наші діти і внуки не знали, що таке війна, ми мусимо самі пізнати її сповна.

 

Ворог не хоче нашої землі, він не хоче наших міст і сіл. Путіну, який і затіяв ці криваві жорна,  не кортить отримати голодний і дотаційний Донбас,  так само як і Крим. Ця війна, в яку не за власним бажанням вступила Україна та український народ, ведеться не за переділ суші, а за переділ ідей. З одного боку, «Русский мир» як аморфний і штучний синтез взаємовиключних абсурдних понять, а з іншого – ідея свободи, справедливості (соціальної і національної), повернення до стовпів європейської цивілізації, де панівною цінністю є життя людини і її свобода.

 

Саме цього боїться Путін – нових свободолюбивих ідей на своїх західних кордонах, європейську Україну-Русь, яка руйнує визначальний міф його політики – «Русский мир», а відповідно руйнує й усю створену  ним кадебістсько-олігархічну систему грабунку власного російського народу.

 

Зараз на плечах українців лежить месіанська роль руйнування всіх наслідків колоніальної епохи панування московського іга над східнослов’янськими народами і донесення до поки що поневолених народів світла свободи та справедливості. І така місія лежить на плечах кожного військового України.

 

Не захищати владу, не захищати приватні інтереси окремих можновладців, політичних сил тощо, а захищати країну – Батьківщину.

 

Усупереч обставинам, зраді, кількості гармат, потужності танків та літаків військовий обов’язок для кожного з нас зараз є не обов’язком, а почестю та гідністю, а якщо прагнемо зберегти те, що вже здобули – то і необхідністю. І так чи інакше, виконуючи свій священний обов’язок, кожен здоровий чоловік, син, брат, просто громадянин України має вкласти свою частку в загальну перемогу над ворогом, а найголовніше – над власними байдужістю та страхом.

 

Станіслав Данко

Невже ліки подешевшають?

042415 1738 15 травня Президент України підписав закон, який скасовує податок на додаткову вартість на імпорт ліків і медвиробів, які закуповуються за бюджетні кошти.

 

Адже за рік ліки подорожчали в 2-4 рази. Аби хоч якось вплинути на ситуацію, Міністерство охорони здоров’я встановило обмеження на гуртові та роздрібні націнки на медикаменти, скасувало ліцензування імпорту фармацевтичних інгредієнтів (більшість вітчизняних препаратів виготовляють з імпортної сировини), спростило процедуру державної реєстрації низки важливих ліків (зокрема для лікування ВІЛ-інфекції, СНІДу, вірусних гепатитів, туберкульозу, рідкісних і онкологічних захворювань), що дасть змогу закуповувати їх за спрощеною схемою. А днями ще й ліквідувало обов’язкову перереєстрацію оригінальних препаратів, зареєстрованих Європейською агенцією з лікарських засобів (до цього часу всі лікарські засоби мали діставати дозвіл на подовження застосування кожні п’ять років). Згідно з цим законом, скасовується ПДВ, а це дозволить здешевити вартість ліків на 7%. А отже, зможуть закупити більше ліків за ті ж гроші та допомогти більшій кількості хворих.

 

Однак, можливо, владі варто було би спочатку зайнятись унормування курсу долара та євро. Оскільки основна причина подорожчання ліків — зростання курсу валют. 30% ліків (у натуральному вимірі, тобто в упаковках) постачаються в Україну з-за кордону, купуються за валюту, і їхня вартість напряму залежить від коливань курсу. Дистриб’ютори не лише орієнтуються на курс долара, а й закладають у вартість ризики, адже ситуація у країні вкрай нестабільна.

 

Фармацевти ініціативу коментують без ентузіазму. Всі вже звикли до того, що в нашій країні потрібні роки, аби щось змінилося. Зазвичай потрібно очікувати дуже довго, щоб влада виконали обіцянки такого формату. Адже поки розпишуть механізм звільнення від оподаткування, потім потрібно сформувати списки препаратів, та ще залишається низка організаційних питань,на які потрібно чимало часу.

 

До того ж незрозуміло, чи закон поширюватиметься на аптечні мережі. За словами директора однієї з аптечних мереж на Закарпатті, такі пільги можуть мати тільки ті підприємства, які закуповують товар за державні кошти (лікарні, поліклініки, тобто державні установи), а от неясно, чи стосуватиметься цей закон аптечних закладів.

 

А тим часом Антимонопольний комітет розпочав перевіряти аптечні мережі, які завищували ціни на ліки у період ажіотажного попиту. У поле зору контролюючого органу потрапило 30 мереж. У разі, якщо порушення будуть виявлені, то Антимонопольний комітет має право їх оштрафувати. Зазвичай подібні розслідування тривають 2−3 місяці. Наразі 14 найбільших аптечних мереж Закарпаття перебуває під наглядом у монопольників. Результати обіцяють оприлюднити у кінці травня.

 

На жаль, через усі «виконані» обіцянки нашою владою люди не сподіваються на особливе зниження цін або полегшення покупки ліків. Наприклад, багато діабетиків, які залежні від інсуліну, що потрапляє в категорію держзакупівельних препаратів, купують його за свої кошти. «Безкоштовна видача призначена всім. Але багатьом діабетикам підходять тільки певні препарати, а їх наявна дуже мала кількість, тому зачасту хворим доводиться купляти ліки самим, а багато хто на держзакупівлі і не сподівається». Проте ми, як завжди, надіятимемося тільки на позитивні зміни і закликаємо владу пришвидшити цей процес. Адже коли, як не тепер, час змін.

 

Ірина Балог

На Закарпатті проходить п’ята черга мобілізації

20150513 110145Цієї середи, 13 травня, в прес-центрі Закарпатської ОДА відбувся брифінг т.в.о. військового комісара обласного військового комісаріату, полковникаОлега Вінницького. Йшлося про хід виконання усіх черг мобілізації на території області та призову на строкову військову службу.

 

Як поінформував представників обласних мас-медіа Олег Миколайович, торік за трьома хвилями мобілізації до Збройних Сил та інших військових формувань України призвано майже 3 тисячі закарпатців. З них - понад тисячу осіб - подали документи для надання статусу учасника бойових дій.

 

Далі військовослужбовець вдався до цифр за результатами 4-ої хвилі мобілізації, яка проводилась 3 20.01.2015 року по 20.03.2015 року. Тож, підлягало поставці у війська  - близько 1900 осіб; вручено повісток – майже 2900 військовозобов’язаним; прибули до військових комісаріатів – понад 2,5 тисячі чоловік.

 

«Пройшли військово-лікарську комісію понад 1800 осіб, з них визнані придатними понад 950, інші визнані не придатними, або направлені на додаткове медичне обстеження», - констатував т.в.о. військового комісара Закарпаття Олег Вінницький.

 

Він також зазначив, що понад 650 чоловік призначено в команди та відправленні на військову службу.

 

«Нині для виконання Указу Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року, згідно завдань 5-ої черги мобілізації військовими комісаріатами області продовжується оповіщення військовозобов’язаних, забезпечується проходження ними медогляду та призначення у відповідні команди, практичний призов та поставка військовозобов’язаних до навчальних військових частин», - підкреслив Олег Миколайович.

 

«Відтак, станом на 13 травня підлягало поставці у війська  близько 850 чоловік, вручено повісток – майже 1300 військовозобов’язаним, прибули до військових комісаріатів – понад 1 тисячі чоловіків, пройшли військово-лікарську комісію  - 500 осіб, з них визнані придатними понад 230 чоловік, решта визнані не придатними, або направлені на додаткове медичне обстеження, - розповів військовий комісар, і додав. - Призначено в команди та відправленні на військову службу понад 160 чоловік».

 

Прес-служба Закарпатської ОДА

 

ДНР і ЛНР хочуть від України нової Конституції

luhandon15Самопроголошені "Донецька народна республіка" і "Луганська народна республіка" направили в Конституційну комісію і тристоронню контактну групу свої пропозиції про зміни Конституції України, в яких згадується закріплення позаблокового статусу України.

 

Про це йдеться в заяві представників так званих ЛНР і ДНР на мінських переговорах Владислава Дейнего і Дениса Пушиліна. "Нами направлені в Конституційну комісію України на ім'я Володимира Гройсмана і в Мінську Контактну групу на адресу представника ОБСЄ Хайді Тальявіні, а також представнику Росії Азамату Кульмухаметову, представнику України Леоніду Кучмі і тимчасовому координатору групи з політичних питань П'єру Мореля пропозиції щодо зміни Конституції України згідно з пунктом 11 Комплексу заходів по виконанню Мінських угод від 12 лютого 2015 року. Ними передбачається включення в Конституцію України додаткового розділу, що закріплює особливий правовий статус окремих районів Донбасу", - йдеться в заяві.

 

Як зазначається, пропозиції передбачають створення загонів народної міліції, офіційний статус російської мови, особливий економічний режим, "можливість укладення комплексу договорів і угод між центральною владою України і Донбасом". Крім того, самопроголошені ДНР і ЛНР пропонують свої поправки в статті про судову систему, про прокуратуру, про місцеве самоврядування, адміністративно-територіальному устрої України. "У проекті передбачено конституційне закріплення позаблокового статусу України", - підкреслюється в заяві ДНР/ЛНР. "У разі, якщо Україна внесе дані поправки в свою Конституцію, то і Донецька і Луганська Народні Республіки внесуть відповідні зміни у свої Конституції", - заявили Пушилин і Дейнего.

Джерело: Експрес онлайн

 

Закарпатські баскетболісти зайняли третє місце на Чемпіонаті західного регіону

201505131052361-3 травня в м. Рівне відбувся фінальний тур Чемпіонату західного регіону України. Дві півфінальні пари склали БК Пульсар –ОШВСМ м.Рівне – БК Ужгород-УЖНУ та БК Будсервіс м.Сарни- БК ВАМБУД Івано-Франківська.

 

Ужгородці впевнено почали гру , проти команди пульсар , яка ще три роки тому грала в суперлізі, але після перерви господарям вдалося вирівняти гру і вирвати перемогу з рахунком 93-80. В грі за бронзові нагороди наші баскетболісти зійшлися з івано-франківським БК "ВАМБУД", який просто знищили з рахунком 89-49. Перше місце в західному регіоні зайняв БК Пульсар – ОШВСМ , який впевнено обіграв БК "Будсервіс" м. Сарни 81-68. 

 

І практично без відпочинку вся четвірка вже 6 травня вирушила на фінальний тур  Чемпіонату України з баскетболу , який відбувся 7-10 травня в м. Суми.Суперником по чвертьфіналу нашої  команди стала БК "Спарта" м.Дніпропетровськ, яка в минулому році обіграла нас на цій же стадії Чемпіонату. І з самого початку гри дніпропетровці також заволоділи ініціативою і вийграли першу чверть з рахунком 19-12 , але за рахунок агресивної гри в захисті , наші баскетболісти відчули впевненість у своїх силах , і всередині третьої чверті ми вигравали з рахунком 65-43, а в підсумку рахунок 94-83 і БК Ужгород –УЖНУ вперше в своїй історії пробився до півфіналу Чемпіонату України, де його чекали БК "Черкаські Мавпи -2" м.Черкаси.

 

З самого початку півфінальної зустрічі ужгороддскі баскетболісти вирвались вперед в рахунку , але молоді черкаські хлопці , які практично всі є збірниками по своїм віковим категоріям, завдали дуже високий темп , який нам не вдалося збити і від цього показали жахливий для себе показник реалізації трьох очкових кидків 4 із 40, в підсумку рахунок зустрічі 85-76 і мавпи в фіналі , а ужгородці в грі за третє  місце потрапили на БК "Одесу", після цієї гри ми довго намагались зрозуміти чого ми не в фіналі , особливо дивлячись  в статистику зустрічі по всім показникам були попереду , але нажаль в баскетболі перемагає той ,хто більше забиває в кошик суперника і цей досвід нам обов'язково ще стане в нагоді.

 

В матчі за третє місце ми програли БК Одессі з рахунком 83-68, яка в регулярному Чемпіонаті зайняла високе переше місце, і фінішували четвертими. Олесандр Зубковський  (тренер команди) : З одної сторони четверте місце це напевно найнебажаніше місце , адже закінчуєш Чемпіонат двома поразками , зупиняєшся за крок від медалей, за маленький крок від підвищення в классі ( за умови виграшу в півфіналі наша команда потрапляла напряму до вищої ліги), але не дивлячись на це все ми йдемо в гору , маленькими кроками , але йдемо (ми в четвертий раз поспіль в потрапляєм до фінальної вісімки, ми вперше граємо в півфіналі, і взагалом ми четверті з 28 команд Чемпіонату). Після гри за третє місце до мене підійшла директор Чемпіонату України Лариса Олексіївна  Шабанова і  сказала , що їй дуже сподобалась наша команда і , що якщо ми вирішим питання фінансування участі команди в вищій лізі, то вона готова поставити питання на засіданні Ради ФБУ про позачергове включення команди до Вищого дивізіону. Але вища ліга це зовсім інший рівень проведення змагань, другі витрати і поки що, нажаль  в області нема людини , яка готова взяти на себе такий тягар, а вона нам так потрібна...

 

Олександр Зубковський, Про Захід

Весняна Дивогонка в Ужгороді зібрала понад 150 учасників

10957753 10152930903033131 2302184378056387795 nВелоперегони, котрі відбувалися в Ужгороді вже вшосте, цього разу зібрали 159 учасників від 1 до 14 років. Такій кількості посприяла хороша погода та “Майся Фест!”, в рамках якого і проходила “Дивогонка”.

 

На дитячі змагання зібралися учасники не лише з обласного центру Закарпаття, а й з міст Мукачево та Хуст. Перегони розпочалися о 14-30 після реєстрації учасників. Відкривали “Дивогонку” найменші учасники на біговелах — безпедальних велосипедах, для руху яких дітки мають швидко відштовхуватися від землі ногами. Далі заїзди відбувалися по віку аж до категорії “Велосипед 13-14 років (дівчата хлопці)”. До речі, в останній категорії перше місце виборола дівчина!

 

Нагородження відбувалося паралельно із заїздами. Кожен учасник “Дивогонки” (незалежно від результату у своїй категорії) нагороджувався грамотою, медаллю та призом. Подарунки для дітей надавали закарпатські та всеукраїнські спонсори. Організатори “Дивогонки” висловлюють вдячність велосипедному магазину “Velogrand”, студії “КОЦКА”, громадській організації “Щасливі діти”, компанії “Це добрий знак”, компанії “Закарпатський Пряник”, команді “Тепло Рук”, компанії “IDS Borjomi Ukraine”, веломагазину “Veloonline”, веломагазину “BIKE SHOP PANDA”, магазину “Вікно в Європу”, а також організаторам фестивалю “Майся фест!”.

 

Посилання на фотоальбоми:

http://www.kocka.com.ua/20150511_dyvohonka/

https://www.facebook.com/media/set/?set=oa.923032031052781&type=1

https://www.facebook.com/sergej.denisenko/media_set?set=a.10204016475241772.1073741902.1520277877&type=1

Закарпатці можуть звернутися за роз'ясненнями щодо тарифів

590040З метою проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи з населенням щодо призначення житлових субсидій за новими умовами, 14 травня 2015 року відбудеться прийом звернень громадян у телефонному режимі для мешканців Закарпатської області.      

 

Телефон „гарячої лінії” за єдиним безкоштовним номером 0 800 501 484.

 

Графік роботи „гарячої лінії” з 9:30 до 17:30, з 13:00 до 14:00 обідня перерва.

 

Прийом звернень проводитимуть Державна установа Закарпатський обласний контактний центр спільно з Департаментом соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації.

 

ДУ Закарпатський обласний контактний центр       

us1

Популярні новини


Warning: filesize() [function.filesize]: stat failed for http://i1.ytimg.com/vi/iframe<span/hqdefault.jpg in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/img/phpthumb.class.php on line 3375
Вівісекції, тобто експериментальні операції над живими істотами, в СССР проводилися не лише на тваринах, а й на людях. В якості «...
Порівнявши себе з пророком, очільник РПЦ патріарх Кирило закликав паству не вірити власним очам і вухам, якщо до них долітає інфор...
Православна церква України закликала до спільної молитви проти зовнішньої агресії, яка триває проти нашої країни вже сьомий рік по...
Усі новини...

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS