Тімоті Еш: Путін запропонує якийсь мир приблизно у листопаді (Фото:REUTERS)
Рано чи пізно Кремлю доведеться домовлятися
Російський військовий потенціал виснажується, і якщо Путін хоче зберегти в майбутньому якийсь військовий паритет із НАТО чи можливості проти НАТО, то краще раніше, ніж пізніше йому доведеться домовлятися. А щодо енергетичної війни, то у його важелів у будь-яких потенційних переговорах короткий термін придатності — прийдешня зима, оскільки Захід зараз рухається прискореними темпами, щоб відрізати Росію від ланцюжків постачання енергоносіїв.
Найімовірнішим є те, що битва за Херсон закінчиться протягом наступних кількох місяців, а потім, після першої спроби восени нагнути Європу з енергетичного питання, Путін запропонує якийсь мир — приблизно — у листопаді — потенційну мирну пропозицію. М’яч буде на боці України — чи погодитись знову на поганий мир (як це було з Мінськом-1 чи Мінськом-2) — чи продовжувати боротьбу. У мене таке відчуття, що цього разу навколо України набагато більше єдності та рішучості боротися, доки не буде повернуто набагато більше території — південь, Запоріжжя та порти на Херсонщині — ключові. Це те, що може забезпечити Україні зміцнення миру.
Якщо ви пам’ятаєте, Мінськ-1 та Мінськ-2 підписувалися після поразки України в Іловайському та Дебальцевському котлі, відповідно. Що дало Путіну вагу на цих переговорах, і Україна була на межі катастрофічних поразок. Цього разу все буде інакше, якщо Путін не зможе знову змінити перебіг битви за Херсон. Я думаю, що цього разу військова міць двох країн дуже відрізняється. Загальна військова динаміка — на боці України за підтримки НАТО та переваги у живій силі. Питання тут у тому, чи деякі члени НАТО погрожуватимуть відмовитися від цієї підтримки, якщо Україна не прийме мирної угоди, запропонованої Путіним. НАТО цілком може розділитися з цього питання — американці з британцями разом із країнами Східної Європи підтримають Україну у проведенні жорсткої лінії, тоді як французи та німці педалюватимуть мирну угоду знову.
Цього разу все буде по-іншому
Я сказав би, що Захід, у міру просування до потенційних мирних переговорів, мусить зробити все можливе, щоб чинити тиск на Росію. Це тиск триаспектний:
1. Збільшити військову та фінансову підтримку Україні негайно. Показати та довести Путіну, що Захід підтримує Україну у довгостроковій перспективі. Якщо Путін думатиме, що Україна може вести цю війну з такою інтенсивністю нескінченно довго, він охоче піде на мирні переговори зараз.
2. Єдність і ще раз єдність. Як кажуть, не виносити сміття з дому (розбіжності на люди).
3. Продовжувати вводити санкції — закрити в’їзд для громадян РФ на Захід — хороша опція. Або збільшувати візовий збір, якщо немає обставин, що виправдовують безвізовий режим (опозиціонерам і тим, хто рятується від репресій, як і раніше, має бути дозволено подорожувати). Але нехай війну відчують прості росіяни, ті, котрі згідно з соцопитуваннями підтримують війну. Працюйте над тим, щоб для них усе змінилося.
Джерело: nv.ua
