З віком, чим старшими стають люди, тим їхні реакції та поведінка більш усталені. Світогляд, звички, життєвий досвід – все це спонукає людину діяти так, як і раніше, а не робити щось абсолютно нове.
Про що це я? Знову про Гундяєва та його підлеглих в Україні. Вибачте.
Протягом останніх кількох років Гундяєв «тримав на гачку» протодиякона Андрія Кураєва. Того, хто у передвиборчий період був одним з публічних союзників та піарників Гундяєва, а згодом став його непримиренним критиком.
Після нєліцепріятного допису Кураєва про улюбленця Гундяєва за угодовство та гнучкість совісті настоятеля екс-кафедрального собору Москви Алєксандра Аґєйкіна, що помер від «корони» навесні 2020-го – Гундяєв дав команду «замочити» Кураєва. Він віддав протодиякона під єпархіальний суд, а потім, коли цей декоративний орган наштампував потрібний вирок – «підвісив» його.
Кілька років Кураєв був нібито «позбавлений сану», але Гундяєв «не підписував відповідного указу». Чи то сподівався на мовчанку Кураєва, чи то у останнього «зубасті покровителі» з владних кабінетів не давали можливості «замочити» відразу, чи ще щось, але справа тяглася понад два роки. Зрештою Гундяєв указ підписав і «сану позбавив».
Вся ця історія пригадалася мені, коли прочитав коментар Petr Oz про вчорашню заяву Гундяєва щодо необхідності та обовʼязковості всім клірикам МП в Україні поминати його найпревелебніше імʼя.
Як відомо, митр. Онуфрій дозволив Гундяєва не згадувати – щоб не дратувати суспільство. Хоча сам його згадує (сховавши серед імен кількох інших Предстоятелів). Також у нібито «статуті УПЦ», який так і не був опублікований, нібито прибрали пункт, який зобовʼязував поминати очільника РПЦ.
Відтак в середовищі МПвУ виник хоч і публічно не оформлений, але реальний розкол на тих, хто Гундяєва поминає вголос і тих, хто не поминає (або приховує це поминання в різний спосіб – як Онуфрій).
Так ось – Гундяєв у виступі на квазі-соборі вчора ясно сказав, що ті, хто не поминає його видатне і поклоніння достойне імʼя – розкольники. Але доки «не було винесене про них рішення», то з ними можна ще молитися і приймати у них таїнства. Але не бажано – з точки зору Гундяєва.
Те саме рішення, що про Кураєва. Смертна кара з відтермінуванням виконання. З можливістю запустити гільйотину «канонічності» будь-коли.
Тому, дорогі владики і отці МПвУ, які так бояться «опинитися в розколі», що різними хитрими способами далі тримаєтеся МП всупереч моралі та здоровому глузду, але перестали публічно згадувати Гундяєва на службі: ваш патріарх ВЖЕ вирішив, що ви – безсовісні розкольники. І тепер лише питання часу і настрою Гундяєва – коли це рішення буде оформлене папірцем.
Це багатосотлітня звичка Московії – плювати на тих, хто їй вірно служить, і викидати в багно в ту ж мить, коли вони стали не потрібними, коли змінився настрій верховного начальства. І вона, як звички старих людей – не змінюється. Насолоджуйтеся вдячністю свого «вєлікава гаспадіна».
Ось слова Гундяєва про Онуфрія та інших, хто перестав його публічно поминати чи приховує це:
«Скажу так: якщо є можливість ходити на служби до храму, де духовенство зберігає вірність канонічному порядку поминання Предстоятеля Церкви, слід ходити саме до такого храму. Якщо ж такої можливості зовсім немає, то, доки Церква не винесла соборного судження про відпадання тих чи інших архієреїв і священнослужителів у розкол, таїнства, які звершуються тими, хто став ЖЕРТВОЮ ШАНТАЖУ або кому ЗАБРАКЛО МУЖНОСТІ ЧИ СОВІСТІ зберігати цей канонічний порядок, залишаються дійсними», – заявив глава РПЦ.
Митрополит Онуфрій, як відомо, патріарха РПЦ не поминає. Тож, зі слів Кіріла, випливає, що це саме митрополиту Онуфрію «забракло мужності чи совісті», а його юрисдикція – це ВЖЕ схизма, яку з пастирських причин РПЦ (тимчасово?) не оголошує такою.
Тобто схизматичні дії (припинення поминання патріарха «всєя Русі») вже вчинені, але РПЦ (тобто сам Гундяєв) ще «не винесла соборного судження» про відпадіння.
Ось так МПвУ стала «розколом Шредінгера».
Джерело: Главком
