Приблизно 4,5 мільярда років тому, на думку вчених, щось велике врізалося в нашу планету.
Відомо, що приблизно 4,5 мільярда років тому величезна планета розміром з Марс врізалася в Землю. Результатом цього колосального зіткнення стала купа уламків, викинута в космос і кружляла навколо, поки не утворився Місяць. Від великого об’єкта, названого Теєю, майже нічого не залишилося. Однак вчені знайшли сліди цієї планети під мантією Землі, передає ScienceAlert.
Дослідники з Китаю, США та Великобританії виявили докази того, що шматки Тейї опинилися всередині Місяця. І тепер є дані, які свідчать про те, що шматки Тейї теж опинилися всередині нашої планети.
Якщо гіпотеза підтвердиться, то вчені зможуть пояснити наявність щільних згустків матеріалу розміром з континент, похованих глибоко під мантією Землі на глибині близько 2900 кілометрів.
Згустки, що оточують ядро Землі, відомі як великі області з низькою швидкістю зсуву або LLVP. Вчені виявили їх завдяки сейсмічним хвилям, які проходять через Землю від землетрусів і рухаються по-різному через різні матеріали.
Саме завдяки сейсмічним даним вчені змогли отримати докладні карти LLVP: великих, щільних областей на кордоні ядра і мантії. Одна з них знаходиться під Африкою, інша – під Тихим океаном.
До цих пір вчені припускали, що LLVP створюються якимось внутрішнім процесом Землі, наприклад, залишками старих тектонічних плит або океаном магми біля основи мантії. Однак зараз вчені припускають що формування LLVP могло сприяти зіткненню з Теєю.
Попередні моделювання показали, що більша частина Тейї врешті-решт була включена до складу місяця, і всередині Землі залишилися лише сліди. Але це не обов’язково так.
Нова комп’ютерна симуляція показала кілька ознак того, що гігантський удар міг залишити сліди в складі Землі.
Перший – це розшарування мантії Землі. У моделюванні матеріал Землі та Теї змішувався у верхній мантії в океані рідкої магми, тоді як нижня мантія залишалася твердішою і складалася переважно з силікатного земного матеріалу. Це розшарування, засноване на сейсмічних даних, можливо, існує і сьогодні.
По-друге, це ті самі LLVP. Команда виявила, що шматки тейського матеріалу діаметром всього кілька десятків кілометрів могли опуститися до кордону ядра і мантії. Там вони накопичуються, перетворюючись на LLVP.
Джерело: УНІАН
