Мільярди років тому давня планета Тейя, ймовірно, врізалась у Землю, коли та формувалася, вивергаючи уламки, які об’єднались у Місяць. Ця теорія, що отримала назву гіпотеза гігантського зіткнення, пояснює багато фундаментальних особливостей Місяця і Землі
Про це повідомляє CNN.
Питання “Що сталося з Тейєю?” довгий час лишалося без відповіді. Прямих доказів її існування досі не знайдено. У Сонячній системі не було знайдено жодних фрагментів планети, що залишилися від неї. І багато вчених припускали, що всі уламки, які Тейя залишила на Землі, були змішані у вогняному казані надр нашої планети.
Розплавлені плити Тейї могли зануритись у мантію Землі після зіткнення, перш ніж застигнути, залишивши частини матеріалу стародавньої планети над ядром Землі на глибині близько 2900 кілометрів під поверхнею.
Геофізикам відомо, що існують дві масивні, чітко окреслені брили, які занурені глибоко в надра Землі. Ці маси, які називаються великими провінціями низьких швидкостей (LLVP), були вперше виявлені у 1980-х роках. Одна з них лежить під Африкою, а інша – під Тихим океаном.
Ці згустки мають ширину в тисячі кілометрів і, ймовірно, більш насичені залізом порівняно з навколишньою мантією, що робить їх помітними при вимірюванні сейсмічними хвилями. Але походження цих згустків, кожен з яких більший за Місяць, залишається загадкою для вчених.
Але для доктора Цянь Юаня, геофізика і докторанта Каліфорнійського технологічного інституту і провідного автора нового дослідження, його розуміння LLVP назавжди змінилося.
Вперше Юань запропонував свою ідею в роботі, яку він подав 2021 року. Її тричі відхиляли. Рецензенти казали, що їй бракує достатнього моделювання гігантського удару.
Тоді він натрапив на вчених, які проводили саме той тип досліджень, який був потрібен Юаню.
Їхня робота, в якій Тейя отримала певний розмір і швидкість удару в моделюванні, припустила, що зіткнення древніх планет, ймовірно, не повністю розплавило мантію Землі, дозволивши залишкам Тейї охолонути і сформувати тверді структури, замість того, щоб змішатись у внутрішньому котлі Землі.
Ймовірно, нижня половина мантії Землі залишилася переважно твердою після цього зіткнення, і частини багатої на залізо мантії Теї опустилися та накопичилися на поверхні ядра Землі майже 4,5 мільярда років тому, зберігаючись там упродовж усієї історії Землі.
“Мантія Землі кам’яниста, але вона не схожа на суцільну скелю, – каже доктор Стів Деш, співавтор дослідження і професор астрофізики в Школі дослідження Землі і космосу штату Арізона. – Це магма високого тиску, яка є липкою і має в’язкість арахісового масла, і вона, по суті, сидить на дуже гарячій плиті”.
За словами Деша, в такому середовищі, якби матеріал, з якого складаються LLVP, був занадто щільним, він не зміг би накопичуватись у зубчастих утвореннях, у яких він з’являється. А якби він був досить низької щільності, то просто змішався б з мантією, що вивергається.
На запитання, чи очікує він зіткнутися з протидією або суперечками щодо такої нової концепції про те, що плити матеріалу з давньої позаземної планети заховані глибоко в надрах Землі, Юань відповів: “Я хочу підкреслити, що я підкреслюю, що це не просто ідея, а й реальність. Я також хочу підкреслити, що це ідея, це гіпотеза”.
Джерело: Еспресо
