Захід, зокрема Європейський Союз, нарешті не лише починає розуміти стратегічну важливість комплексного підходу до України, Молдови та Кавказу, а й робить конкретні кроки, іноді навіть на випередження, з метою посилення свого впливу і, відповідно, зменшення впливу Москви. Про це йдеться в огляді, який підготували експерти Київського безпекового форуму.
8 листопада Єврокомісія рекомендувала Європейській Раді прийняти під час грудневого саміту рішення про відкриття переговорів про вступ з Україною. За словами президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, Україна виконала понад 90% рекомендацій, висунутих разом із наданням кандидатського статусу. Тому ЄК пропонує, щоб переговорна рамка, без якої розпочати переговори неможливо, була схвалена Радою ЄС після завершення виконання Україною необхідних реформ. Про готовність України ЄК надасть звіт у березні 2024 року.
Від України очікується збільшення штатної чисельності НАБУ; виключення із закону про запобігання корупції положень, які обмежують повноваження НАЗК щодо перевірки активів, які вже пройшли процес перевірки, та обмеження повноважень НАЗК щодо перевірки майна, придбаного декларантами до вступу на державну службу; схвалення закону про лобіювання як частини антиолігархічного плану дій; прийняття рекомендацій Венеційської комісії від червня 2023 року та жовтня 2023 року, пов’язаних із Законом про національні меншини, а також врахування рекомендацій до законів про державну мову, медіа та освіту.
Думки експертів щодо того, наскільки виправдані згадані вимоги, розділилися. Виглядає на те, що без повної сатисфакції Єврокомісії, у тому числі єврокомісара з питань розширення угорця Олівера Варгеї, з яким, очевидно, пов’язані додаткові рекомендації щодо прав нацменшин, початок переговорів є проблематичним.
Україна не єдина країна-кандидат, яка стикається з умовним допуском до початку переговорів про вступ. З моменту прийняття політичного рішення до фактичного старту таких переговорів з Албанією та Північною Македонією пройшло біля двох років. Для того, щоб така доля не очікувала Україну, потрібно не лише активізувати законотворчу роботу у Верховній Раді, а й дипломатичну роботу з партнерами, переконані автори огляду.
Аналогічним є й рішення ЄК щодо Молдови. Однак, незважаючи на послідовну підтримку Євросоюзом, не все йде так гладко у Молдові в процесі євроінтеграції, як би хотілося, наголошують у КБФ. Під час нещодавніх місцевих виборів проросійський кандидат від опозиційної партії Національний альтернативний рух Іон Чебан, який балотувався на другий термін на посаду мера Кишинева, вже у першому турі набрав понад 50% голосів. Йому вдалося також здобути найбільшу фракцію в Кишинівській міській раді, разом з цим він може отримати арифметичну коаліційну більшість. На думку експертів, соціалісти, комуністи та депутати від партії Відродження, навіть за умови формального невходження в коаліцію, будуть голосувати разом з ним. Програш проєвропейських партій в Кишиневі дає підстави оглядачам вважати це «дзвіночком» можливих електоральних змін та називати нового-старого мера столиці серйозним претендентом під час наступних президентських виборів.
