Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сердечно хочу подякувати усім вам, а через вас – повноті нашої Помісної Православної Церкви, яку ви сьогодні тут представляєте, за спільну молитву і добрі побажання з нагоди п’ятої річниці інтронізації Предстоятеля та дня народження.
Слово Євхаристія в перекладі з грецької мови означає «подяка». І нині, звершивши Євхаристію в цьому величному соборі Святої Софії, в історичній кафедрі православних Київських Першосвятителів, в духовному серці Церкви України-Руси, ми виконуємо наш християнський обов’язок бути вдячними Богові. Бо від Нього ми отримуємо і пізнання істини, і настанови на шляху, яким істина веде нас до спасіння, і сили йти цим шляхом, і застереження від різного роду спокус та помилок.
Як колись Господь вивів народ Свій із рабства у Єгипті, а потім і з Вавилону, так і нині Бог веде нас дорогою свободи, звільняючи від ярма «русского міра», від цього новітнього духовного єгипту і вавилону, від цієї імперії зла, яка навіть образ Церкви Христової, як ми з сумом і болем бачимо, поставила на служіння неправді.
Понад три століття на плечах нашої Української Церкви лежало російське духовне ярмо. Але попередні покоління українців, як і ми самі, вірили, що наша неволя не триватиме вічно і Господь звільнить нас. Боротьба за духовну нашу свободу була довгою, ціле століття Церква Українська виборювала своє право бути автокефальною, рівною в честі та гідності Церквою-Сестрою в родині Світового Православ’я.
І п’ять років тому цей шлях був довершений саме тут, між цими стінами, які чули молитви наших святителів, князів, гетьманів і поколінь наших побожних предків, під молитовним заступництвом Діви Марії, Нерушимої Стіни. В домі Софії, Іпостасної Премудрості Божої, представники всієї православної України на Соборі об’єдналися, утворивши єдину Помісну Церкву, обравши її Предстоятеля, який від імені всіх на день Богоявлення п’ять років тому з рук Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія отримав Томос про благословення нашій Церкві бути автокефальною, рівноправною і духовно незалежною Церквою-Сестрою.
Сьогодні ми молитовно дякуємо Господу, Пресвятій Богородиці та всім святим землі Української за ті дари, які наша Церква отримала дотепер, а особливо – за допомогу в її розбудові та утвердженні за ці минулі п’ять років.
Також з особливою духовною радістю ми вітаємо серед нас владику Еммануїла, Старця Митрополита Халкидонського, який представляє нині Його Всесвятість Вселенського Патріарха Варфоломія і нашу Матір – Велику Христову Церкву в Константинополі. Дорогий владико, ми просимо передати Його Всесвятості Патріарху Варфоломію нашу однодушну вдячність за все, що він зробив і продовжує робити для блага і нашої Помісної Церкви, і всього Православ’я. Ми підносимо за нього наші молитви та бажаємо йому многих благословенних літ служіння Богу і Церкві.
Також ми дякуємо особисто Вам, дорогий владико, бо Ви очолювали п’ять років тому Об’єднавчий Собор, і надалі, з благословення Його Всесвятості, багато зробили і продовжуєте робити для Православної Церкви України.
В цей урочистий день хочу подякувати нашим вірним, нашому чернецтву, духовенству, нашим архієреям – всі ми разом, зберігаючи взаємне розуміння, пам’ятаючи про відповідальність перед Богом і Церквою, перед нашими попередниками і перед майбутніми поколіннями українського народу, гідно пройшли випробування, які сталися за ці п’ять років. Випробування були та залишаються вкрай складними, але з Божою допомогою, в порозумінні, єднаючись в зусиллях і справах, ми багато з них успішно подолали та продовжуємо долати.
З особливим словом подяки слід звернутися сьогодні всім нам до наших мужніх воїнів, наших захисників, які протистоять російському агресору. Ми повнотою нашої Церкви щоденно молимося про них, про те, щоби Господь благословив їхню боротьбу перемогою, щоби утвердив для України справедливий мир. Нехай Бог оберігає всіх наших захисників та благословить їхнє героїчне жертовне служіння. Ми також просимо у Господа звільнення з неволі ворожої для всіх полонених і всіх, хто тимчасово перебуває в російській окупації. А для тих, хто загинув за волю і незалежність України, для вбитих російськими завойовниками мирних мешканців – просимо упокоєння душ та Царства Небесного! Вічна їм пам’ять!
Сьогодні ми звершили відкриття та прославлення чесних мощей святителя Київського Рафаїла – одного з численних угодників Божих, яких народила і виростила за понад тисячоліття від часу Хрещення наша українська земля. У складних зовнішніх умовах, коли Церкву Українську все міцніше зв’язували російські імперські кайдани, святитель Рафаїл ревно служив Богові й людям. Добрий пастир і милостивий отець для вірних, він за життя свого заслужив пошану, а після упокоєння – прославляється серед святих. І нині ми дякуємо Богові за те, що в час великих випробувань Він благоволив явити і прославити угодника Свого, святителя Київського Рафаїла, щоби ми наслідували його чесноти і в його особі мали ще одного теплого молитовника за Україну-Русь. Святителю отче наш Рафаїле, моли Бога за нас!
Дорогі владики, отці, брати і сестри!
Ще раз дякую усім вам, і за всіх вас, за вашу християнську любов і підтримку, виявлені у ці дуже складні роки становлення Помісної Церкви – дякую Богові. Нехай кожного гідно за добрі справи винагородить Господь! І прошу всіх вас надалі молитися за Предстоятеля, щоби Господь допомагав мені й надалі нести покладений Ним і вибором соборним цей важкий хрест відповідальності за Помісну Церкву.
За все Богу нашому слава на віки віків! Амінь.
Джерело: ПЦУ
