Дослідники вважають, що Атлантика незабаром може перейти від фази зростання до фази стиснення, що призведе до виникнення нової лінії вулканів.
Історія нашої планети налічує понад 4,5 мільярди років: весь цей час континенти Землі перебувають у “танці”. Тепер дослідники вважають, що цей танець континентів може набути нового оберту: імовірно, Атлантика може перейти від фази зростання до фази стиснення, пише IFLScience.
Такі події, як вважають деякі вчені, будуть спричинені руйнуванням тектонічних плит, унаслідок чого вздовж берегової лінії Африки та Іберії виникнуть лінії вулканів. Загалом, у цьому немає нічого дивного: протягом мільярдів років земні континенти неодноразово сходилися та розходилися, а тому вчені не сумніваються, що це станеться знову. Єдиною загадкою, яка існує на сьогодні, залишається час і те, де саме зберуться більшість континентів: на Північному полюсі чи екваторі.
Команда під керівництвом доктора Жоау Дуарте з Лісабонського університету вважає, що може передбачити час і сценарій, за яким те станеться. Утім, науковці зазначають, що з часом варто прийняти кілька десятків мільйонів гнучкості.
Відомо, що Атлантика сформувалася близько 180 мільйонів років тому, коли розлом розділив Пангею: Америка рушила на захід, а Азія — на схід. Унаслідок цього процесу навколо околиць Тихого океану сформувалися зони субдукції, тому що кожен континент втягнув краї океанічних плит у мантію. Цей процес не пройшов легко, внаслідок чого сформувалося Тихоокеанське вогняне кільце, де зосереджено більшість чинних вулканів світу та спостерігаються найбільші землетруси.
Автори дослідження вважають, що якщо цей процес повернеться назад, а Атлантика почне закриватися — уздовж протилежних берегових ліній, ймовірно, сформуються нові зони субдукції. Це надзвичайно складне питання, що вимагає, щоб тектонічні плити згиналися і ламалися.
.
Однак стара океанічна літосфера є дуже товстою та міцною, а тому надзвичайно стійкою до руйнування та вигину. За словами Дуарте, фактично, єдина сила, здатна створити зону субдукції — інша зона субдукції. У результаті вчені дійшли висновку, що “зародки майбутніх зон” субдукції лежать у західному Середземномор’ї, де давня зона зблизила Африку та Європу.
Якщо моделювання команди правильне, то в майбутньому майже неактивна зона субдукції під Гібралтарською протокою, ймовірно, вдереться в Атлантику. Це, своєю чергою, запустить процес підтягування Атлантичної океанічної плити під Африку і Європу — в результаті океан буде закритий.
За словами Дуарте, ще кілька років тому їхня робота просто була неможливою, проте сьогодні, завдяки передовим інструментам моделювання та суперкомп’ютерам, їм вдалося змоделювати формування Гібралтарської дуги в найдрібніших подробицях, а також те, як вона може розвиватися надалі.
Зазначимо, що раніше, у міру просування Африки на північ, субдукція Гібралтару була надзвичайно активною, проте за останні кілька мільйонів років зникла, що призвело до того, що моделі тектонічного майбутнього Землі просто ігнорували її. Однак Дуарте з колегами вважають, що бездіяльність субдукції Гібралтару не триватиме вічно і, ймовірно, відродиться за 20 мільйонів років.
Один бік океану не міг би утворити кільце, проте в Західній Атлантиці ситуація може змінитися: ще дві зони субдукції розташовані на іншому боці Атлантики — Малі Антильські острови в Карибському морі та дуга Скотія неподалік Антарктиди. Саме вони кілька мільйонів років тому вдерлися в Атлантику. Передбачається, що в майбутньому саме вони можуть домогтися відкриття Атлантичного океану, коли поширяться і зрештою примусять Середньо атлантичний гребінь для субдукції. Попередньо, на це може знадобитися близько 20 мільйонів років.
Автори дослідження також зазначають, що закриття Атлантики зовсім не призведе до відкриття Тихого океану, як можна було б припустити. Дослідники вважають, що останній навпаки — закриється, водночас є всі шанси, що відкриється Індійський океан, здатний розділити Африку і Євразію. Дуарте вважає, що початком цього процесу може стати відкриття Східноафриканського розлому, який в кінцевому підсумку створить новий невеликий континент, поряд з розколами всередині Азії.
