Майже кожне інформаційне джерело стверджує, що Петро Чайковський – це “великий російський композитор”. Однак насправді він походив із українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Чайка, народився поблизу Кременчука, у ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою, а дід Петро, навчаючись у Києво-Могилянській академії, змінив прізвище на Чайковський. Про українських предків згадував і брат композитора – Модест.
Аргументом на користь українського походження є сама творчість музиканта. Композитор Борис Асаф’єв у 1920 році зазначав, “що в ліричних творах Чайковського вплив малоросійської музичної стихії відчутний набагато сильніше, ніж великоросійської”[1]. В Україні Петро Ілліч написав понад 30 творів, зокрема романси на вірші Тараса Шевченка “На вгороді коло броду”(“В огороде возле броду”) та “Садок вишневий коло хати”(“Вечір”). “Исконно русский”шедевр “Я ли в поле да не травушка была”Петру Чайковському навіяла українська пісня “Чи я в лузі не калина була”.
Композитор щороку приїздив до України, зокрема в Слобожанщину, Черкащину, Поділля, що вплинуло на його творчість. Уперше Чайковський побував в Україні в 1864 р., коли ще студентом Санкт-Петербурзької консерваторії приїхав на канікули до Олексія Голіцина в Тростянець. Саме там він написав свій перший симфонічний твір – увертюру до драми О. Островського “Гроза”. У селі Низи поблизу Сум у садибі Миколи Кондратьєва він працював над Другою та Третьою симфоніями, фортепіанними п’єсами та романсами, оперетами “Опричник” та “Коваль Вакула” (“Черевички”), де вміщено українські колядки, веснянки, плачі, історичні, ліричні, весільні та жартівливі пісні.
Ще одне знакове для Чайковського місто – Кам’янка на Черкащині, де Петро Ілліч, за словами його сестри Олександри, що мешкала там разом зі своєю родиною, “знайшов відчуття миру в душі, яке даремно шукав у Москві та Петербурзі”. “Я просто плаваю в якомусь океані щасливих відчуттів. Годину тому була хвилина, коли я серед поля пшениці, що прилягає до саду, був настільки вражений натхненням, що став на коліна і дякував Господу за всю глибину пережитого блаженства. Скрізь краса і простір”,– напише Чайковський у листі до брата Модеста влітку 1880 року.
Враження від українського літа 1874 року в Кам’янці лягли в основу Першого концерту для фортепіано з оркестром, головна тема якого – пісня Марусі Чурай “Ой,не ходи,Грицю,та й на вечорниці”. Тут він також завершив Другу симфонію, яка невдовзі отримала назву “Української”. Її фінал побудований на розробці української пісні “Журавель”.
Балет “Лебедине озеро” Петру Чайковському навіяв ставок із лебедями, побачений на Черкащині. У Кам’янці, яка ще зберігала дух декабристів, була написана опера “Євгеній Онєгін”, а згодом розпочата праця над твором “Мазепа”. Цікаво, що Чайковський обрав головним героєм опери негативного, з погляду російських істориків та О. Пушкіна, персонажа. Чи випадково це?
Після повернення з Німеччини композитор оселився у маєтку Германа Конраді[2] в с. Гранкіне (теперішня Олександрівка Зачепилівського району) Полтавської губернії. П. Чайковський так описував ті місця: “Красоти Тіролю, серед яких я прожив тиждень, не дали мені й половини того задоволення, який дав краєвид безмежного степу”. У місті Тясмин композитор написав “Італійське капричіо”, “Орлеанську діву”, “Сплячу красуню”, “Серенаду для струнного оркестру” тощо.
В останній рік життя Петро Чайковський був диригентом власної музики на кількох концертах у Києві, Харкові та Одесі. Під час жорстокого наступу Російської імперії на українську мову композитор домагався постановки “Тараса Бульби” М. Лисенка українською мовою. Модест Ілліч так писав про народне визнання творчості свого брата в Україні: “…Навіть у Парижі гучні святкування на честь Чайковського блідли перед виявом його народної любові в Україні”.
Отже, гадаю, є достатньо підстав, щоби святкувати у 2020 році 180-річчя Петра Чайковського як видатного українського композитора.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
Джерело:matrix-info
