Успіння Пресвятої Богородиці є великим християнським святом, під час якого Церква прославляє завершення земного життя Божої Матері. Але слово «Успіння» вказує, що Богородиця завершила Своє життя не так, як інші люди, Вона не померла, але ніби на короткий час заснула.
За церковним Переданням, Пречиста Богородиця наблизилася до славного Свого Успіння вже в похилому віці. Який це був вік? Апологет ІІ століття Мелітон, єпископ Сардійський, вважає, що Успіння Богородиці сталося на 69-му році її життя, на 55-му році від Різдва Христового і на 22-му від Вознесіння Господнього. Іполит, єпископ Римський (ІІІ століття), називає роком Успіння 43-й від Різдва Христового і 57-й від Її народження. Святитель Епіфаній, єпископ Кіпрський (IV століття), всіх років святого життя Пресвятої Богородиці налічує 72, причому рік Успіння був 57 від Різдва Христового. Те саме говорить і Георгій Кедрин, візантійський письменник кінця ХІ – початку ХІІ століття.
Святий Амвросій, пишучи про життя Богородиці на землі, оповідає, що Вона була «…смиренна серцем і некваплива в мові. Цнотлива в бесідах, говорячи з людьми, як перед Богом, Вона нікого ніколи не образила, бажаючи всім добра. Нікого, хоч і убогого, не зневажала, ні з кого не насміхалась, але все, що бачила, покривала Своєю любов՚ю».
Опис зовнішнього вигляду Богоматері зустрічаємо також у святих Епіфанія та Никифора: «У всіх обставинах Вона зберігала високоповажну сановитість і постійність. Говорила дуже мало, тільки про необхідне і добре… Зріст Її був середнім. Колір обличчя – як колір пшеничного зерна. Волосся світло-русяве і трохи золотисте. Погляд швидкий, проникливий. Колір очей нагадував оливковий плід. Брови трохи нахилені, темні. Ніс середній. Обличчя не зовсім кругле… У Неї не було ніякої гордості, у всьому простота, без найменшого вдавання».
Свято Успіння ствердив урочисто відзначати саме 15 серпня імператор Маврикій (592 – 602 рр.). Про це свято згадується також в сакраментарії папи Геласія І (492 – 496 рр.), а це на століття раніше до імператора Маврикія.
Немає в жодному кутку християнського світу мощей Богородиці, бо Вона з пречистою Своєю плоттю прийнята Її Сином на Небо. Але віддавна частини Її одягу, а ще більше – Її численні ікони є матеріальним нагадуванням про служіння і милість Пречистої Діви. Яка хоча і відійшла від тимчасового життя, заснувши плоттю, але не залишила світ і вірних, бо продовжує Своє служіння всім, хто з вірою просить Її про допомогу.
За матеріалами ПЦУ
