Чоловік у січня 2006 року отримав посвідчення про приписку до призовної дільниці. У 2014 він рішенням призовної комісії звільнений від призову на строкову військову службу та зарахований в запас у зв`язку з досягненням 25-річного віку, матеріали направлено до правоохоронних органів, як на призовника, який ухилявся від призову.
15.07.2024 позивач оновив дані за допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста «Резерв+», а вже 26.07.2024 прибув до ТЦК.
Однак 26 липня 2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ТЦК складено протокол про адмінправопорушення.
Так, ТЦК встановлено, що позивач «не має військово-облікового документа», і у зв`язку з його відсутністю позивач подав заяву про видачу військово-облікового документа, чим порушив Правила військового обліку і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.
Також у протоколі позивачем надано письмові пояснення, в яких вказано, що у зв`язку із роботою за межами міста і неможливістю постійно бути по місцю проживання неодноразово звертались у військомат із заявою щодо видачі військово-облікового документа, однак постійно відповідали, що немає бланків військових квитків.
Звертався неодноразово, бланків постійно не було.
Також у матеріалах справи наявна копія заяви позивача про видачу військового квитка від 26.07.2024, згідно з якою він просить видати військовий квиток у зв’язку з зарахуванням в запас по досягненню 25 років.
Зі змісту постанови керівника ТЦК про штраф у 17 тисяч грн вбачається, що позивач не пред’явив військово-обліковий документ у зв’язку з його відсутністю, про що подав відповідну заяву про видачу військово-облікового документа.
Чоловік звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов’язки начальника ТЦК щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у сумі 17 тисяч грн.
Рішенням Соснівського районного суду від 28 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Що вирішив апеляційний адміністративний суд
Колегія суддів Шостого апеляційного адмінсуду у постанові від 20 січня 2025 року по цій справі №712/9381/24 дійшла наступного висновку.
Як зазначив апеляційний адмінсуд, законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред`являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов`язок отримати такий документ.
Ч. 10 статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.
Постановою КМУ «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року №559 затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Згідно із пунктом 7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
За пунктом 14 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) ТЦК або його відділом за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабміну від 16 травня 2024 року №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст – військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов`язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) ТЦК або його відділу за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру.
Згідно із пунктом 18 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) ТЦК або його відділі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що станом на день набрання чинності норм законодавства щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, позивач військово-обліковий документ – військовий квиток не отримував, тобто, він мав особисто прибути до ТЦК у період з 19.05.2024 по 17.07.2024 та отримати військово-обліковий документ – військовий квиток, однак позивач звернувся до ТЦК 26.07.2024, та станом на вказану дату військовий документ не мав, чим порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що було виявлено 26.07.2024, за що позивач і був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі оспорюваної постанови.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч.10 ст.1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» 15.07.2024 позивач оновив дані за допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста «Резерв+», а вже 26.07.2024 прибув до ТЦК, тобто виконав обов`язок встановлений Законом «Про військовий обов`язок і військову службу».
Таким чином, до 17 липня 2024 року (дата коли закінчувався 60-денний строк для уточнення даних в ТЦК та СП для всіх військовозобов`язаних в Україні, під час якого військовозобов`язаних не притягали до відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) позивач самостійно оновив дані за допомогою електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в результаті чого на підставі пункту 7 Порядку № 559 було сформовано військово-обліковий документ в електронній формі.
Матеріали справи містять копію електронного військово-облікового документу, відповідно до якого позивач перебуває на обліку, звання Солдат, ВОС 900025, номер в електронному реєстрі «Оберіг», дата уточнення даних 15.07.2024.
Як було зазначено вище, відповідно до абзацу 2 пункту 82 та пункту 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Крім того, суд звертає увагу, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Також колегією суддів було враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому постанова ТЦК від 26 липня 2024 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси постановлено за неповного з`ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача – задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Джерело:sud.ua
