Ах, висока російська культура, наука, досягнення, загадкова російська душа… Чому у світі досі існують ці стереотипи, які при наближенні та детальному розборі – виявляються брехнею? Бо всі ці вигадки кремлівських ідеологів щоденно, впродовж десятків років, угноюються грошима і пропагандою. Ще гірше – коли цю маячню повторюють світові лідери і Україна втрачає союзників. Як із цим боротися?
У 2025 році Росія планує витратити на пропаганду включені в державний бюджет рекордні 137,2 мільярдів рублів, що еквівалентно приблизно 1,42 мільярдам доларів. Це на 13% більше в порівнянні з попереднім роком. Наскільки це стосується нас та світу? Спробуємо розібратися.
Для початку відновимо в пам’яті все, що ми знаємо про цей напрям людської діяльності та державної політики сильних країн світу. Не секрет, що частина нашої розумової діяльності та свідомості загалом – це стереотипи, сформовані під впливом інформаційних потоків та пропагандистських вітрів. Якщо розслабитися, заплющити очі і уявити собі, наприклад, Німеччину, то які перші слова приходять у голову? Так, звісно: надійність, пунктуальність, дисципліна. Японія, країна сонця, що сходить – це найбільша тривалість людського життя, впорядкованість, новітні технології, самопожертва…
…наше уявлення сформоване не тільки на основі пропаганди кожної з сильних країн щодо себе, але і на їхній пропаганді щодо інших країн
Америка до Трампа – це світовий лідер та гарант безпеки, це закон і порядок понад усе, це культ платників податків, це рівні можливості для всіх, незалежно від походження, кольору шкіри та орієнтації… Так можна кількома словами охарактеризувати кожну чи майже кожну країну на світі. Бо наше уявлення сформоване не тільки на основі пропаганди кожної з сильних країн щодо себе, але і на їхній пропаганді щодо інших країн. Слабкі на це просто не мають коштів – їм би вижити.
Американська пропаганда у світі, крім потужної інформаційної світової мережі, базується на фільмах. Голлівуд – центр американської пропаганди. Чи не половина кінофільмів, що транслюються у світі – американського виробництва. Завдяки художнім стрічкам ми знаємо, що в Америці здійснюються всі мрії, що всі Попелюшки стають принцесами, а всі негаразди та проблеми легко долають та щоразу рятують світ від страшної загрози накачані супермени.
Німеччина свою пропаганду веде переважно через виробництво автомобілів. Жодна із країн світу не має такої автомобілебудівної промисловості і не випускає стільки популярних автомобілів, як Німеччина. Volkswagen, Mercedes-Benz, Audi, BMW, Porsche, Opel, Maybac… Серед американських марок – нам відомий хіба що Ford. Ну і Тесла. Саме тому німецькі легковики витягують на собі майже весь ешелон пропаганди.
Україна не має не те, що більш-менш потужної системи пропаганди – ми тут узагалі пасемо задніх. Звісно, ми не виділимо тепер мільярд доларів на те, щоб заявити про себе, не знімемо хоча б сто фільмів за рік (Китай випускає 500-800 кінострічок, США – 800-1300, Індія – до 2500 повнометражних фільмів різними мовами), ми не запустимо виробництво сучасних автомобілів чи комп’ютерів та роботів, хоча перші ЕОМ були зроблені у Києві академіком Глушковим.
…про нас інформації у світі – мізерна кількість. І якби не війна, про нас би знали ще менше
Але хто про це знає? Хто знає про Івана Пулюя, Івана Кротона, Йогана-Георга Пінзеля? Одиниці… У Віденській галереї мистецтв підписи під картинами свідчать, що Казимир Малевич – російський художник. Про Трипільську культуру, Золоту Пектораль, козацькі перемоги над московитами, імперію Володимира Великого… Та що тут перераховувати – про нас інформації у світі – мізерна кількість. І якби не війна, про нас би знали ще менше. Але вона таки закінчиться, а нам треба бути переконаними самим і заявити про це у світі, що українці потребують не гуманітарної допомоги, що ми не жебраки з простягнутою рукою, а сильна нація, самодостатня держава, спроможна європейська країна. Для цього нам потрібно продумати і розробити свою стратегію і тактику пропаганди.
Тим нашим громадянам, які не виїжджають тепер із країни, може здатися, що підняте мною питання не є актуальним, бо все всім і так ясно. Але…
Ще сьогодні значна кількість європейців можуть запитати, як питали нас у Белграді: “А хіба Україна і Росія – це не те саме?”, чи у Відні: “А хіба вам із Росією було погано?”, чи у Будапешті: “Я вчив у школі, що українська мова – це малоросійська”, чи у Римі: “У наших шкільних підручниках на картах Крим Україні не належить”… Та хай би питали пересічні громадяни, від яких мало, що залежить. Їхні переконання формувалися на підставі брехливих сентенцій, придуманих та поширених нашим ворогом.
Але виховані російською пропагандою люди приходять до влади. Спробуйте пояснити Орбану, що Україну Ленін не придумав. Чи, що закарпатські русини та їхній уряд в екзилі – це продукт багаторічної праці спецвідділу КДБ-ФСБ. Хоча прем’єрміністр цього уряду переховується у Москві, уряд Угорщини методично та системно підтримує право спонсорованого Нафтогазом політичного русинства на самовизначення, поширюючи сепаратизм та переслідуючи свої територіальні інтереси.
Я не можу стверджувати, що це продовжується після 2022 року, але інформації про припинення того, про що скажу нижче, я не зустрічав. Багато років поспіль, та й нещодавно, я особисто був свідком цього: у Празі проводилося підбиття підсумків конкурсу та нагородження переможців старшокласників і студентів за краще знання Росії та російської мови. Десять переможців отримували путівки на десять днів для екскурсій по золотому кільцю Росії. У цей маршрут було включено і Київ.
Марно сподіватися, що всі учасники того конкурсу, не кажу вже про переможців, будуть колись позитивно відгукуватися про Україну. А значна частина з них уже виросла і цікавиться політикою – якщо ще не сидить при владі. Та нам важливо знати, що московська пропаганда дуже професійна, неординарна і поширена чи не у всіх сферах людської життєдіяльності. Це не тільки зомбування телевізором.
Уся команда американського президента Трампа час від часу повторює, а ще частіше використовує ті стереотипи та наративи, які сімдесят років поширював СРСР, а вже понад тридцять років з постійно наростаючою силою поширює РФ. Це веде до припинення військової допомоги нам, виключення зі списків підвищення митних тарифів Росії та Білорусі, неприхованого тиску на президента Зеленського, до дискредитації європейської демократії, до відвертого шантажу ЄС та всього світу. Ще трохи, не дай Боже – і справдяться слова Жиріновського, який був пропагандистським рупором Кремля, мовляв, Трамп і Путін легко зможуть домовитися – адже ні одному, ні другому Україна як держава не потрібна.
Інформаційна сітка хижого кремлівського павука обплутала і продовжує обплутувати все у світі, даючи йому можливість отримувати перевагу за перевагою у гібридній війні проти цивілізації, демократії, свободи та людяності. Але це тільки один із напрямів пропаганди, куди вливаються астрономічні кошти. Ще дві частини ідуть на посипання інформаційним дустом власного народу та на роботу в Україні.
Пропаганда московитів у нас має кілька основних завдань: дезорієнтувати та деморалізувати українців, розділити їх на частини та спрямувати на боротьбу один з одним
Пропаганда московитів у нас має кілька основних завдань: дезорієнтувати та деморалізувати українців, розділити їх на частини та спрямувати на боротьбу один з одним, налаштувати громадян проти влади та викликати недовіру до неї, викликати страх і паніку серед населення, відволікти від війни, переключити нашу увагу на природні катастрофи, аварії та кліматичні катаклізми, керувати нашими емоціями, культивувати апатію та відчуття безвиході, плекати песимізм…
Мусимо пам’ятати, що ворог винахідливий, підступний, підлий, брехливий, жорстокий… Ворог постійно вчиться і вдосконалює свої методи ведення гібридної війни. А ще – усі його зусилля на інформаційному фронті щедро оплачуються державою. Мусимо бути пильними. І теж щось робити для популяризації та пропаганди України, нашої історії та наших цінностей. Для початку варто хоча б трохи підтримати наші інформаційні агентства за кордоном, які тримаються на доброму слові. І дуже рідко – це слово наших державників.
Джерело:gazeta.ua
