Космос може здаватися порожнім і одноманітним простором, проте нові дослідження доводять протилежне. Вчені виявили “міжзоряний тунель”, що з’єднує Сонячну систему з віддаленими зорями.
У новому дослідженні науковці з Інституту Макса Планка ідентифікували два гарячі тунелі, які простягаються через гігантські регіони космосу. Для цього вони зібрали тисячі вимірювань неба за допомогою рентгенівського телескопа eROSITA, запущеного у 2019 році.
Спостереження показали: Сонце перебуває у центрі низькоденситної гарячої порожнини, близько 300 світлових років завширшки. Саме з неї виходять величезні міжзоряні тунелі.
Один канал спрямований у бік сузір’я Центавра, пробиваючись крізь холодніші регіони космосу. Інший веде до сузір’я Великого Пса.
Дослідники вважають, що обидва канали можуть бути частиною більшої розгалуженої системи, яка з’єднує різні зони утворення зірок.
Вченим давно відомо, що наша система перебуває у так званій Local Hot Bubble – гарячій низькоденситній області, яка утворилася 10–20 мільйонів років тому внаслідок серії вибухів наднових.
Коли масивні зорі вичерпують паливо, вони вибухають, утворюючи потужні хвилі плазми. Ці вибухи “вимітають” газ і пил, залишаючи за собою гарячі порожнини.
Ідея існування Local Hot Bubble з’явилася ще тоді, коли астрономи намагалися пояснити вимірювання так званих “м’яких рентгенівських променів”. Їхня наявність означала, що ми перебуваємо у бульбашці гарячої плазми, яка пропускає ці сигнали.
Дані eROSITA, що перебуває у 1,5 мільйона кілометрів від Землі, дали змогу зафіксувати слабкі сліди випромінювання без перешкод атмосфери. Ці результати поєднали з архівними вимірюваннями німецького телескопа ROSAT (1990 року), створивши найчистішу на сьогодні рентгенівську карту Всесвіту.
Але водночас з’явилася й нова загадка: після поділу Чумацького Шляху на 2000 регіонів з’ясувалося, що Галактична Північ значно холодніша за Галактичний Південь. Це свідчить, що Local Hot Bubble розширюється несиметрично, віддаляючись від галактичного диска.
“Ще раніше ROSAT показував, що існує тунель у напрямку Великого Пса. Але тепер ми вперше побачили тунель у напрямку Центавра”, – пояснив доктор Міхаель Фрайберг із Інституту Макса Планка.
Другий тунель, який веде у напрямку Великого Пса, пов’язує Local Hot Bubble із Туманністю Гума, що розташована на відстані 1500 світлових років від Землі.
У статті, опублікованій у журналі Astronomy & Astrophysics, дослідники зазначають: це натякає на існування глобальної мережі міжзоряних тунелів, що сполучають гарячі області міжзоряного середовища.
Цю “мережу” підтримують народження та загибель зірок. Вибухи наднових виштовхують плазму, створюють гарячі бульбашки, які стикаються з іншими подібними регіонами. У результаті виникає своєрідна система каналів, що формує структуру Чумацького Шляху.
Раніше астрономи вже довели, що ударні хвилі наднових не лише очищають простір, а й стимулюють народження нових зірок. Таким чином відбувається “зоряний фідбек” – процес, який впливає на вигляд усієї галактики.
Дослідження також дає підказки щодо історії Сонячної системи. Наше світило не виникло в Local Hot Bubble – воно потрапило туди лише кілька мільйонів років тому.
“Цікаво, що Сонце опинилося майже в центрі LHB випадково, – пояснив доктор Ґабріеле Понті. – Це дуже короткий період порівняно з віком Сонця у 4,6 мільярда років”.
Джерело:enovosty.com
