Газовий гігант не тільки став найбільшою планетою, а й зумовив архітектуру всієї системи.
Учені заявили про те, що Юпітер впливав на долю Землі ще до того, як наша планета з’явилася. Він залишав прогалини в ранній Сонячній системі, які не дозволяли “будівельним матеріалам” падати на Сонце, повідомляє Space.com.
Під час дослідження вчені з Університету Райса в Х’юстоні дійшли висновку, що раннє зростання Юпітера перервало потік газу і пилу до внутрішньої частини Сонячної системи, запобігши падінню матеріалу, з якого згодом утворилися Земля, Венера і Марс, по спіралі до Сонця. Дослідники вважають, що гравітація гіганта не тільки стабілізувала орбіти внутрішніх планет, а й сформувала структуру Сонячної системи, залишаючи кільця і прогалини, які вплинули на те, як і коли формувалися кам’янисті тіла.
“Юпітер не просто став найбільшою планетою — він задав архітектуру для всієї внутрішньої Сонячної системи. Без нього у нас, можливо, не було б Землі такою, якою ми її знаємо”, — заявив один із керівників дослідження Андре Ізідоро, доцент кафедри наук про Землю, навколишнє середовище і планети Університету Райса.
Вчені провели комп’ютерне моделювання, щоб з’ясувати, як зростання Юпітера в перші кілька мільйонів років його існування вплинуло на газопиловий диск, що оточував новонароджене Сонце. Результати показують, що потужна гравітація Юпітера створювала в диску брижі, збурюючи газ і формуючи кільцеподібні смуги матеріалу, що діяли як “космічні пробки”.
За словами дослідників, ці щільні кільця захоплювали дрібні порошинки, які інакше притягувалися б до Сонця, дозволяючи їм злипатися, утворюючи тверді будівельні блоки планет.
У міру того, як Юпітер ріс і створював широкий розрив у диску, він фактично розділив Сонячну систему на внутрішню і зовнішню зони, запобігаючи вільному змішуванню матеріалів між ними. Цей бар’єр зберіг виразну різницю в матеріалах метеоритів із зовнішньої і внутрішньої Сонячної системи, а також створив області, в яких планетезимали формувалися пізніше.
“Наша модель пов’язує воєдино дві речі, які раніше, здавалося, не вкладалися в загальну картину — ізотопні відбитки в метеоритах, які бувають двох видів, і динаміку формування планет”, — заявив другий керівник дослідження Байбхав Шрівастава, аспірант Університету Райса.
Раніше вчені заявили про те, що кільця Сатурна насправді не є ровесниками динозаврів, як припустили нещодавні дослідження. Насправді вони настільки ж давні, як і сама Сонячна система.
Джерело:zn.ua
