4 листопада 2025 року на площі Народній біля пам’ятника Тарасові Шевченку — Великому Пророкові української нації та Поету — відбулося прощання з полеглим героєм-захисником України, старшим лейтенантом Михайлом Гончаруком.
Гончарук Михайло Михайлович народився 23 жовтня 2000 року в місті Ужгороді.
Свою долю ще з юнацьких років пов’язав зі служінням Україні: після закінчення школи вступив до Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску продовжив навчання у цьому ж навчальному закладі й у 2024 році здобув перше офіцерське звання.
Після випуску проходив службу в 808-й Дністровській окремій бригаді, де на різних посадах виконував широкий спектр завдань інженерної підтримки, мудро та виважено керуючи підрозділами.
До своєї героїчної загибелі Михайло Гончарук обіймав посаду командира роти інженерно-саперного батальйону зазначеної бригади, маючи військове звання старшого лейтенанта.
29 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, старший лейтенант Михайло Гончарук загинув смертю хоробрих і героїв.
Мужній, принциповий, вольовий — саме такі риси були притаманні цьому молодому і гідному офіцеру, який до останньої хвилини свого життя залишався вірним Військовій присязі, Вітчизні — Україні, своєму боголюбивому українському народові, рідним і близьким.
Україна для старшого лейтенанта Михайла Гончарука була більше, ніж просто Батьківщина. Вона була його любов’ю, гордістю, надією, силою й натхненням. Він жив із вірою в Бога, в Україну і в те, що державна незалежність, свобода та гідність — це найвищі цінності, за які варто стояти до кінця й, за потреби, віддати найдорожче, дароване Богом — власне життя, життя воїна.
Він був справжнім і гідним воїном Христовим та офіцером Збройних Сил України.
Передчасна смерть забрала не лише життя молодого українського воїна-захисника, а й сина своїх батьків, побратима по зброї, друга серед товаришів, гідного громадянина України та християнина.
У полеглого Героя залишилися мама, тато та брат. Михайло був неодруженим.
Чин похорону очолив Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, у співслужінні єпархіального духовенства: архимандрита Спиридона Дудина, протоієрея Іллі Канакіна, ієрея Віктора Орловського та диякона Василя Ісакова.
У своєму архипастирському прощальному слові Преосвященніший владика Віктор наголосив на безсмертності подвигу та святості жертовного служіння українського воїна — старшого лейтенанта Михайла Гончарука, який у російсько-українській війні 2014–2025 рр. став прикладом офіцерської честі, воїнської мужності й любові до Батьківщини — України.
Героя поховали на Пагорбі Слави ужгородського кладовища «Кальварія».
У прощанні взяли участь рідні, близькі, друзі, побратими, представники місцевої влади та вдячні ужгородці.
Пресслужба МКЄ ПЦУ
