5 березня 2026 року в Ужгороді попрощалися з 54-річним героєм, українським воїном-захисником, солдатом Борисом Тараненком.
Борис Валерійович Тараненко народився 31 серпня 1971 року. Навчався в ужгородській школі № 3. Працював у ЖРЕРі (ЖЕК) № 3 міста Ужгорода.
Був солдатом 1-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки штурмового батальйону військової частини А4862 Збройних Сил України.
Вірний військовій присязі, захищаючи Україну від російського агресора, загинув під час виконання бойового завдання 16 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.
З благословення Преосвященнішого Віктора Бедь, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, чин похорону очолив ієрей Петро Ференц у співслужінні диякона Василя Ісакова. Службу іподияконів очолив старший іподиякон Богдан Калинчак.
Від імені Головнокомандувача Збройних Сил України уповноважений офіцер Ужгородського районного ТЦК та СП зачитав пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння полеглого героя в лавах ЗСУ.
Після церемонії прощання на площі Народній жалобна хода вирушила до Пагорба Слави Ужгородського міського кладовища «Кальварія», де українського воїна-героя Бориса Тараненка поховали з військовими почестями.
У прощанні взяли участь рідні та близькі, друзі, побратими, представники місцевої влади й вдячні ужгородці.
Пресслужба МКЄ ПЦУ






