Продовження строку тримання особи під вартою на строк до двох місяців «у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання» ґрунтується не на доказах обставин, які є необхідними для продовження строку застосування цього виняткового запобіжного заходу, а на обставинах, що унеможливлюють проведення підготовчого судового засідання. Тому подальше тримання особи під вартою за таких умов має ознаки свавільного обмеження її свободи та особистої недоторканності. Про це йшлося під час лекції, присвяченої аналізу Рішення № 3-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Червінського Р. Г.
Стаття 615 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) визначає особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану. Згідно з її частиною п’ятою, яка була предметом конституційного контролю, «у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці». Суд, дослідивши це питання, визнав частину п’яту статті 615 КПК такою, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складнику принципу верховенства права (правовладдя) і, як наслідок, суперечить низці норм Конституції України.
Участь у заході взяли судді, прокурори, адвокати, представники Національної школи суддів України, наукових установ та викладачі і студенти освітніх закладів. Основними доповідачами виступили судді Конституційного Суду України Олег Первомайський (суддя-доповідач у справі) і Галина Юровська.
Під час лекції судді виклали основні аргументи цього рішення, наголосивши на такому.
Позбавлення людини свободи, зокрема в разі застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є найбільш відчутною формою обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, тому у статті 29 Конституції України встановлено посилені гарантії захисту цього права від свавільного обмеження.
Судді зазначили, що оцінюючи припис частини п’ятої статті 615 КПК «у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання» КСУ закцентував на відсутності у ньому вказівки на обставини, що об’єктивно унеможливлюють проведення підготовчого судового засідання, або критеріїв, за наявності яких суд установить факт неможливості проведення підготовчого судового засідання у конкретному випадку.
Ухвалення рішення про продовження строку тримання особи під вартою до двох місяців за таких умов позбавлене чіткого та зрозумілого законодавчого підґрунтя та передбачних наслідків правозастосування. Суд урахував свою попередню юридичну позицію, викладену в Рішенні від 18 липня 2024 року № 8-р(ІІ)/2024, де вже зазначалося, що законодавче регулювання питання продовження строку тримання під вартою особи потребує конкретизації поняття «неможливість судового розгляду» безпосередньо в контексті обставин, спричинених широкомасштабною збройною агресією рф проти України.
Судді підкреслили, що неможливість проведення підготовчого або іншого судового засідання за обʼєктивних обставин не повинна мати наслідком те, що стосовно особи буде продовжено застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, на строк до двох місяців без потреби забезпечення своєчасного розгляду судом доказів обставин, які свідчать про необхідність застосування такого заходу.
Законодавче врегулювання продовження строку тримання особи під вартою через обʼєктивну неможливість здійснення відповідного судового розгляду можливе у виняткових випадках, безпосередньо спричинених умовами воєнного стану. У такому разі законодавець повинен запровадити таке законодавче регулювання, щоб забезпечити належний судовий розгляд питання щодо тримання особи під вартою невідкладно з моменту усунення обставин, які його унеможливлювали, але в будь-якому разі у строк, що не перевищує 72 години.
Окрему увагу під час лекції було приділено питанню правозастосування в перехідний період. Було підкреслено, що судді судів системи судоустрою під час розгляду справ уже враховують рішення КСУ № 8-р(ІІ)/2024 та №3-р(ІІ)/2026. Водночас наголошено, що в зазначених рішеннях КСУ відтермінував строк утрати чинності неконституційних приписів для надання можливості Верховній Раді України унормувати кримінально-процесуальні відносини. Зауважено, що хоча термін утрати чинності за попереднім рішенням від 18 липня 2024 року вже минув, законодавець і досі не привів норми КПК у відповідність до Конституції України та рішення Конституційного Суду України.
Джерело:sud.ua
