Сергій ЧАПЛИГІН: ПОГЛЯД НА ПОДІЇ
Чергова “ротація” уряду – і знову будуть ті самі обличчя.
І щоразу нам пояснюють одне й те саме: мовляв, це технократи, це фахівці, вони знають краще. Сидіть, мовляв, спокійно – державою керують компетентні люди, а ваша справа – довіряти, воювати, платити податки…
Але давайте чесно. Ці роки нам показали: управлінська ефективність – це ще не те саме, що державницьке мислення. (Хоча яка там у них ефективність…)
Можна прекрасно розбиратися в бюджетних процесах і не мати жодного уявлення, заради чого ця держава взагалі існує. Можна оптимізувати процеси в міністерстві – і при цьому керувати країною так, ніби це філія транснаціональної корпорації, а не земля, за яку зараз гинуть люди.
Тому що члени Уряду без історичного і філософського підґрунтя – це не державники. Це наймані менеджери. А найманим менеджерам байдуже, чия це земля, чия це історія, чиї це діти йдуть на фронт.
А сьогодні, натомість, ключовими викликами, натомість, є такі фундаментальні речі, як – війна, геополітика, суверенітет, безпека, ідентичність, академічні та економічні свободи.
Тому перед тим як розробляти конкретну урядову програму, потрібно чітко окреслити теоретичну доктрину, знайти точки дотику з суспільством і сформулювати стратегічний курс.
І ось тут – найголовніше. Уже не один десяток років купка тих же самих людей при владі переконує нас, що серед мільйонів українців годі знайти когось, крім них. Що заміни немає. Що або вони – або хаос.
Це не аргумент. Це страх, замаскований під “експертизу”. Бо якщо держава справді тримається на кількох “незамінних” – значить, з державою щось глибоко не так.
Тому головне політичне питання сьогодні полягає не в тому, хто краще вміє керувати державним апаратом. Питання в тому, чи маємо ми ще спільне розуміння – заради чого цей апарат взагалі існує.
Сім’я, нація, свободи, права, гідність, історична спадщина, суспільне благо, суверенітет – ось де має починатися будь-яка кадрова ротація, а не в кулуарах, де невідомі нам люди просто тасують одну й ту саму колоду.
ADVERTISEMENT
