18 листопада 1938 р., 83 роки тому, пронацистський режим Королівства Угорщини під керівництвом регента адмірала Міклоша Горті та прем’єр-міністра Імреді Бели, після ухвалення ганебних антидемократичних і злочинних рішень Мюнхенського зговору (30.09.1938 р.) та Першого Віденського арбітражу (02.11.1938 р.), планував провести широкомасштабну військову агресію з метою повної окупації території Карпатської України (Закарпаття).
На виконання таких агресивних антиукраїнських задумів, 18 листопада 1938 р. в Будапешті на позачерговому засіданні Ради Міністрів Королівства Угорщини, було ухвалено рішення про військову операцію по окупації Підкарпатської Русі (надалі, з 26 жовтня 1938 р, – Карпатської України).
Дане рішення пронацистського угорського уряду не було підтримано тогочасним військово-політичним союзником Королівства Угорщини – нацистським Третім Рейхом (гітлерівською Німеччиною), оскільки у той період лідер нацистів Адольф Гітлер хотів іще виглядати в очах світової громадськості, як «великий» миротворець і захисник поневолених нації. Відповідно наступного дня, 19 листопада 1938 р., посол нацистського Третього Рейху в Будапешті передав ноту-протест уряду Королівства Угорщини, який вимушений був призупинити виконання вище зазначеного рішення та відмовитися від повномасштабної окупації Карпатської України, запланованої іще в листопаді 1938 р.
Але вже 14 – 15 березня 1939 р., за погодження з тим же нацистським Третім Рейхом (гітлерівською Німеччиною), пронацистський режим Королівства Угорщини реалізує свої антиукраїнські агресивні плани і здійснить військову окупацію всієї території Карпатської України (1939 – 1944 рр.), в наслідок якої було убито та знищено біля 250 тисяч людей (українців, євреїв, циган).
За військові злочини проти миру, людяності, людства та української нації, в наслідок військової окупації Карпатської України в 1938/1939 – 1944 рр. та участі у військових злочинах на території України в роки Другої світової війни в 1941 – 1944 рр., уряд Угорщини (у минулому – пронацистський окупаційний режим Королівства Угорщини) не поніс відповідальність по сьогоднішній день, про що забувають у Будапешті і сьогодні.
Але про військові злочини проти української нації та України, зокрема, Карпатської України, пронацистського режиму Королівства Угорщини в 1938/1939 – 1944 рр. повинний пам’ятати і говорити український народ і Українська Держава, щоб подібне ніколи більше не повторилося в українській історії.
Віктор Бедь,
голова Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України у ХХ столітті
