Вчення Яна Гуса знайшло відгук в українському суспільстві, і стало одною зі значних складових розвитку вітчизняної культури в часи пізнього Ренесансу.
Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське прийшло на допомогу Чехії від початку її збройного протистояння з Ватиканом та Священною Римською імперією. Докладніше про перебіг боротьби чехів та військовиків ВКЛ на чолі з українськими князями проти хрестоносців можна дізнатися зі статті «Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське — оборонець гуситської Чехії».
Галичина, яка в той час перебувала під владою Польщі, також чітко зазначила позицію стосовно чеських прихильників церковної реформи. На заклик короля Ягайла до васалів долучатися до хрестового походу проти Чехії, в колишньому королівстві Русь бажаючих не виявилося.
Коли Чехію з усіх боків, крім польського кордону атакували хрестоносці, Польща надала прихисток багатьом чеським біженцям. Крім мовної та культурної близькості між двома країнами існували давні зв’язки.
Чеський вплив не оминув й Україну. Чимало українців навчалися в Празькому університеті, де працював ректором славетний Ян Гус. Його ідеї впливали на студентів, які поверталися в рідні краї натхненні ідеями чеського реформатора церкви. (4:384. Перше число означає порядковий номер джерела в списку використаної літератури, друге число — сторінку).
 |
| Муттіх К. В. Страта Яна Гуса в Констанці 1415 року. |
У 1412 ― 1413 роках, у складі двору Великого князя Литовського Вітовта, до ВКЛ завітав друг і сподвижник Яна Гуса, Ієронім Празький (4:384). Він відвідав Вільно, Полоцьк, Вітебськ, спілкувався з впливовими людьми ВКЛ.
Згідно обвинуваченню висунутого Ієроніму на соборі в Констанці, він віддавав перевагу тогочасній православній вірі Русі та Литви, перед католицизмом. Пригадаємо, що в ті часи Литвою називали сучасну Білорусь, Русь це Україна, частина земель теперішньої Литви називалися Жемайтією, осереддя сучасної Росії = Московія.
Ієронім Празький, однодумець Гуса, не приховував симпатій до «схизматиків». Якось, зустрічати князя Вітовта вийшли дві процесії: католицька та православна. Ієронім, що супроводжував Великого князя, не звернув на католиків жодної уваги, і «в присутності чотирьох або п’яти тисяч людей, чоловіків і жінок, ставши на коліна, віддав поклін невірним схизматикам».
На суді в Констанці йому згадали також розмову з католицьким єпископом Вільно, в якій Ієронім заявив, що вважає руську віру справедливою. Він не заперечував цих фактів. Навпаки наголосив, що вважає православних правовірними, що церкви русинів та чехів мають багато спільного, і він «і тепер боронив би, коли б міг» православну церкву ВКЛ (1:82).
Послідовників Гуса знаходили в «руській вірі», те що вони прагнули запровадити в церковному житті Чехії: використання слов’янської мови в богослужіннях, причастя мирян вином та хлібом, дозвіл священикам брати шлюби, та деякі інші традиції. Варто пригадати, що Кирило та Мефодій — творці слов’янської абетки, перекладачі деякий текстів Святого Письма на староболгарську мову (на якій відправляли служби в українських церквах) тривалий час проповідували в Моравії (Чехії).
Вчення Яна Гуса поширювалося у ВКЛ, і знаходило впливових прихильників. Поза сумнівом, погляди чеського реформатора церкви поділяли українські князі Жигимонт Корибутович та Федір Острозький, разом із значною частиною війська, яке вони привели з собою з ВКЛ для оборони гуситської Чехії.
 |
| Орльонов А. Благословення Феодосія Святого (Федора Острозького). Києво-Печерська Лавра 1443 року. |
Зберігся лист Ягайла до шляхти та всього Руського краю (Галичини), написаний в 1423 році, в якому польський король дорікав адресатам, що вони не хочуть воювати за короля, який оплачував службу, і папу, який відпускав усі гріхи, проте радо йшли до війська Жигимонта Корибутовича, попри всі втрати і небезпеки, навіть не вимагали якоїсь платні.
Якщо гусити використовували досвід православної церкви ВКЛ в якості аргументів на користь церковної реформи в Чехії, то литвини і українці прихильно поставилися до чеської ідеї перекладу Біблії на зрозумілу для простого народу мову. Крім того, у ВКЛ поширювалася гуситська література, яка не тільки впливала на суспільні настрої, але спонукали знайомитися з чеською мовою. (5:247).
Співпадіння вимог чеських реформаторів з деякими традиціями православної церкви, схиляло гуситів до думки, що східна церква зберегла багато чого з часів перших апостолів. У 1452 році гусити розпочали переговори про створення унії з Константинопольским патріархатом. Починання поховало падіння Константинополя в 1453 році, але ідея не загинула.
В часи проголошення Берестейської церковної унії 1596 року, спадкоємці гуситів — «чеські брати» провадили переговори про створення унії з православною церквою в Речі Посполитій. З політичних причин об’єднання не відбулося. Не склалася Унія, яка могла змінити весь хід європейської історії. Наприклад, підтримуваний об’єднаною греко-протестантською церквою Богдан Хмельницький не шукав би спілки з Москвою… Але історія не знає достеменно, щоб сталося «якби…».
Після поразки гуситського руху, католицька церква при підтримці імперської влади, заходилися викорінювати прихильників церковної реформи в Чехії. Рятуючись від переслідувань багато гуситів переселилися до сусіднього Королівства Польського, і далі до Великого князівства Литовського, які в ті часи відрізнялися релігійною терпимістю.
Через взаємні симпатії гуситів та православних, багато чеських біженців оселялося в Україні. Їх ідеї суттєво впливали на церковне життя українців. У пам’ятках писемності все частіше з’являються звороти народної мови, громада все активніше почала брати участь у церковних справах. Як приклад можна згадати звернення українських князів до патріарха в 1490 році, з проханням поставити митрополитом Іону Глезна.
Чеські братчики розгорнули діяльність переважно в західноукраїнських містах. Осередки чеських братів активно діяли в Берестечку, Венгрові, Влодаві та інших містах Волині і Галичини. (2:18).
 |
| Братська школа |
Чеські брати займалися місіонерською діяльністю, поширювали свої ідеї не тільки в усній, але й у письмовій формі. Для цього вони плекали грамотність в середині власних братств, напрацьовували нові технології навчання.
Під впливом «чеських братів» в Україні з’явилися власні братства, які постали на захист православної віри в часи наступу католицької Контрреформації. Українські православні братчики запозичили в чеських братів ідею активної участі мирян у церковному житті, як у часи перших апостолів. Українські братства також створювали школи, завдяки яким у часи Хмельниччини більшість дорослого населення України вміли читати і писати.
 |
| Невідомий автор. Львівські братчики. 17 ст. |
Приклад чеських братів надихав провідників православ’я активно використовувати полемічні твори, аби протидіяти греко-католицькій Унії, підтримуваної Ватиканом та королями Речі Посполитої. Не без участі послідовників Яна Гуса, українському Ренесансу притаманна перевага релігійної літератури над мирською.
Багато творів українського красного письменства тих часів написані латиною, натомість релігійна полеміка та трактати написані староукраїнською літературною мовою. Якщо українські автори латиномовних творів орієнтувалися на творчість європейських гуманістів, то церковну літературу створювали, надихаючись діяльністю чеських братчиків.
 |
| Видавничий знак Львівського братства |
Завдяки православним братствам побачили світ граматики, лексикони (словники) староукраїнської літературної мови, відкривалися школи і друкарні. Братські школи виховували українську інтелектуальну еліту: освітян, митців, письменників, політиків. Багато братчиків, у пошуках заробітку, мандрували містами і селами України, навчаючи грамоті простих людей.
Братства посприяли відродженню православної церкви України, в якій з’явилися такі постаті як Лаврентій та Стефан Зизанії, Іван Вишенський, Памво Беринда, Іов Борецький, Мелетій Смотрицький та багато інших людей, які істотно вплинули на розвиток української культури.
Вплив гуситського руху на Україну — яскраве свідчення того, що наша країна завжди перебувала в загальноєвропейському контексті, що наш край непокоїли ті самі проблеми, що й інші європейські держави. Ми мусимо повернутися до європейської цивілізації, попри всі потуги спадкоємців Орди стати нам на заваді.
Використана література
1. Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. 5. Кн. 1. ― К.: Либідь, 1995.
2. Історія релігії в Україні: В 10 т. – К., 1997. – Т.5. Протестантизм в Україні // За ред. П. Яроцького, 2002.
3. Огієнко І. Українська церква. Нариси з історії Української Православної церкви. – К., 1993.
4. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.1 До середини ХVІІ століття. К.: Либідь, 1992.
5. Соколов И. Отношение протестантизма к России в XVI и XVII веках. ― М., 1880.
