Розкажу на прикладі, як можна легко пояснити, чому не можна вийти на рівень щоденного виробництва снарядів в 10 тис. штук:
- Ми й так напряглись. Бо якщо рік тому робили лише 100 на місяць, а зараз аж 10 тисяч! І ще збільшимо до 30-50 в місяць. Це максимум!!!
- Якщо США та Європа виробляють мало, то як ми можемо виробляти більше?
- У нас недостатньо для цього пороху та вибухівки.
- У нас дуже мало інженерів, токарів. Де нам їх шукати?
- Обладнання для виробництва дуже дороге, а ми не маємо таких прибутків, щоб його купити. Мито та ПДВ на імпорт обладнання спочатку зніміть, а потім поговоримо.
- Для замовлення та встановлення обладнання треба багато часу. Що ви вирішили з Держекспортконтролем?
- Все розбомблять!!!
- А якщо ми розширимо виробництво і війна закінчиться, то воно себе не окупить! Ви гарантуєте замовлення після війни? Ні? Тоді до побачення.
- Збільшувати треба було два роки тому, коли війна почалась, а зараз вже пізно.
- Снаряди дорогі. Якщо ми збільшимо виробництво, то у вас будуть гроші, щоб їх купити?
- А де нам брати оборотні кошти, якщо банки не кредитують нас?
Взагалі, це все досить резонні відмазки з якими важко сперечатись. Особливо, якщо політики нічого не роблять для розв’язання цих проблем, а замість того перекладають відповідальність на самих виробників…
Джерело: Еспресо
ADVERTISEMENT
