Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Якщо ці обставини не доведені, споживач банківських послуг не повинен нести відповідальність за такі операції.
До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі колегії суддів Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
У цій справі позивачка звернулася з позовом до банку про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.
Вона стверджувала, що невідомі особи шахрайськими діями заволоділи доступом до додатка банку на її телефоні й безперешкодно з боку служби безпеки банку заволоділи коштами, які були на її карткових рахунках, на суму понад 100 тис. грн.
Виявивши безпідставне списання коштів, позивачка повідомила про цей факт банк і звернулася до правоохоронних органів. Однак банк відмовився добровільно повернути належні їй кошти.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову зазначивши, що спірні операції позивачка вчинила за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до додатка банку, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку.
Однак Верховний Суд дійшов до висновку, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операцій. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскыльки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду та зазначив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивачки, не довів, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла в доступі до власного карткового рахунку. Списання грошових коштів відбулося не за розпорядженням позивачки, і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Тож суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.
Джерело: protocol.ua
