Про це на власній сторінці у Фейсбук написав закарпатець Петро Ференц.
У 2023 році вперше в Україні святкували Різдво за новоюліанським календарем, що збігається з григоріанським по даті 25 грудня. Це було спільне консенсусне рішення української громадськості, інтелігенції, українських церков, політичного активу, за виключенням церкви московського патріархату. Це рішення (за способом прийняття і метою) отримало позитивний відгук.
Інакше сталося з кулуарним і сепаратним рішенням Мукачівської греко-католицької єпархії (яка чогось досі не входить до складу Української Греко-Католицької Церкви) щодо святкування Великодня. Православна Церква України, як і більшість церков Східної Ортодоксії святкування Паски проводить за новоюліанським календарем 5 травня. Українська Греко-Католицька Церква, з метою підтримки духовної єдності українського народу, Великоднем також обрала цю дату. На противагу цьому правління МГКЄ, де є вплив магочіанців (прихильників політичного русинства) та проугорської орієнтації, обрало дату святкування Паски 31 березня за григоріанським календарем. Це на 100 відсотків політичне, а не релігійне рішення, заручниками якого стали священники та вірниками цієї єпархії, адже їх мало хто питав, або маніпулятивно нашвидкуруч ввели в оману. Не було б в цьому нічого поганого, якби це було консенсусне рішення широкої громадськості в масштабах всієї держави, усіх греко-католиків України.
Як на мене, здається, що дане рішення задумане як інструмент впливу на формування інакшої ідентичності закарпатців, окремої від решти українців. Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», стаття 6.ч.1.п.1.- «Соборність» прямо закликає до «духовної єдності українців, що проживають на всій території України».
Але таке вже було в нашій історії. Угорське Королівство у 1917, 1918 роках примусово запровадила для греко-католиків краю святкування всіх свят за григоріанським календарем. Частково про це я згадував у публікаціях: «Освітній закон і Угорщина. Історичний контекст і завдання на перспективу» (https://zakarpattya.net.ua/…/175262-Osvitnii-zakon-i…) та «Перші польові матеріали, або Записник бесід з батьком» (https://zakarpattya.net.ua/…/192818-Pershi-polovi…).
Однак, з послабленням впливу угорської влади після поразки у Першій світовій війні українцям (русинам) Закарпаття було повернуто святкування релігійних свят за юліанським календарем. Цю подію зафіксував у покрайньому записі в календарі за 1918 рік мій дід Ференц Іван Гриців (Григорович). Зроблений він українською мовою, але латинською (угорським варіантом) абеткою, позаяк освіту здобув у пік мадяризації. Даю дослівне прочитання запису:
«1918 года новембра місяця, 8 –го (числа) передали назад руські свєта. Усвєткувалисмо назад перше свєто Михайла Архистратига.
Ференц Іван» (Янош, угорською).
Примітка: останні два слова не можу прочитати.
Термін «руські» вживався як українські, а не російські. Росіян називали москалями.
За матеріалами домашнього архіву. Додаю світлини згадуваного покрайнього запису, титульну сторінку календаря на 1918 рік, в якому зроблений запис та автора покрайнього запису, мого діда Ференца Івана (1884 р.н.).
ADVERTISEMENT
