В ЄС знову заговорили про покарання Угорщини та уряду Віктора Орбана.
Угорський авторитарний лідер давно викликає у Брюсселі лише роздратування. За роки його правління Угорщина перестала відповідати навіть мінімальним вимогам для держави-члена ЄС, але при цьому уряду Орбана вдається майстерно уникати покарання. Угорщина використовує той факт, що Євросоюз від початку був створений як об’єднання доброчесних держав, і серед процедур Євросоюзу бракує механізмів для покарання порушників (а механізму виключення держави з числа членів ЄС – взагалі не існує у природі).
Тож більшість спроб приструнити Орбана досі не мали успіху. Лише віднедавна Єврокомісія почала ефективно карати угорців грошима, затримуючи виплати – але й ті Будапешт зрештою розблоковує – то шантажем (наприклад, розігруючи українську карту), то вмовлянням. А політичне покарання досі не працювало.
Але зараз з’явилася нова можливість.
Головування Угорщини у Раді ЄС можуть достроково припинити.
Цю опцію почали всерйоз обговорювати через навмисні зловживання Орбана своїм статусом – передусім, через його міжнародну активність, у тому числі фейкове “посередництво” щодо припинення війни в Україні, де він використовує статус європейського головування без згоди інших членів ЄС.
Досі в ЄС ніколи не припиняли повноваження головуючої держави достроково, але можливості для цього є Євросоюзу є.
Питання лише у наявності політичної волі.
Орбан в костюмі “посередника”
“Європейська правда” детально розповідала про візит Віктора Орбана до Києва.
Ще тоді було ясно: у той час, як для нас ці переговори важливі як можливість “приглушити” кризу в двосторонніх відносинах і переконати Орбана не накладати вето на наш рух до ЄС та НАТО – Орбан має іншу публічну мету. Він, по-перше, прагне показати себе у вигляді миротворця, а по-друге, прагне запевнити інші держави ЄС у своїй конструктивності після того, як 1 липня Угорщина стала головуючою державою у Раді Євросоюзу.
Київська поїздка Орбана дійсно спрацювала!
ЄвроПравда отримувала сигнали від високопосадовців Євросоюзу: мовляв, от бачите, ми ж казали, що Орбан, коли отримає додаткові повноваження у ЄС, стане конструктивнішим. І у Києві, і у Брюсселі, і у європейських столицях почули також заяви Орбана про те, що він планує використовувати свої повноваження у Раді ЄС на користь України.
Та й загалом – візит був проявом незвичної для Орбана адекватності.
А далі все пішло шкереберть.
Як відомо, за кілька днів після Києва Орбан попрямував до Москви. Ця поїздка, що розірвала неформальне вето на поїздки лідерів ЄС до Кремля, вже викликала низку запитань – але треба визнати, що вона мало кого здивувала. Орбан і Путін нещодавно вже зустрічалися у Китаї, а очільник угорського МЗС, одіозний Петер Сійярто – їздить до РФ та до підконтрольної їй Білорусі з двосторонніми візитами частіше, ніж до будь-якої іншої країни.
А після Москви угорський прем’єр попрямував до Китаю.
Всі ці поїздки Орбан намагається представити як свої миротворчі зусилля. Мовляв, він виконує роль посередника, комунікатора у домовленостях між Україною і Росією у переговорах про мир.
Наступну його зустріч нескладно спрогнозувати.
Цього тижня Віктор Орбан перебуває у США для участі у саміті НАТО. Але небагато сумніву, що він спробує зустрітися там із Дональдом Трампом, щоби “продати” йому свої послуги посередника. “Я зараз єдиний західний лідер, який може комунікувати і з Україною, і з Росією”, – заявив Орбан після поїздки до Росії. Насправді саме ця пропозиція для Трампа і спроба підвищити свою цінність у його очах була головною причиною всієї серії візитів Орбана (ЄвроПравда розповідала це у статті “За миром до Путіна“).
Але одночасно Орбан стикнувся з проблемами і претензіями від колег у ЄС, аж до прямого засудження його візиту.
“Ви кажете про посередництво. Але посередництво передбачає, що обидві сторони просять вас бути посередником… Щонайменше Україна не просила його бути посередником”, – пояснив головний речник Єврокомісії Ерік Мамер.
І дійсно, з численних джерел ЄвроПравді відомо, що під час візиту до Києва Орбан навіть не повідомляв Зеленського про намір зустрітися з Путіним, і тим більше не було жодних меседжів, які Україна просила би передати російському лідеру. Також не було мандату на візит з боку ЄС. Останнє має особливу вагу.
Перевищення повноважень
Головування у Раді міністрів Євросоюзу – це функція, яку кожна держава ЄС виконує за принципом ротації. За домовленістю, головування триває пів року, Угорщина набула цих повноважень у другій половині 2024 року.
У цей період міністри від головуючої держави очолюють засідання Ради (головного законодавчого органу ЄС, що представляє позицію держав-членів), зустрічі послів тощо, формує порядок денних засідань, дії і заяви головування привертають особливу увагу, мають особливу вагу.
Однак головування не робить Угорщину “начальником Євросоюзу”. Навпаки, вона стає навіть більш обмеженою у діях – її заяви мають бути узгоджені з іншими державами. А у деяких сферах, у тому числі у зовнішній політиці, він взагалі не має права на жодні дії, окрім як за одностайною згодою членів ЄС та за дорученням високого представника ЄС з питань зовнішньої і безпекової політики Жозепа Борреля – це нове обмеження, яке з’явилося у 2009 році із запровадження Лісабонської угоди, що визначає оновлені засади функціонування Євросоюзу.
Орбан це правило порушив.
Протягом кожного з візитів він наголошував свою роль як головування і навіть розвинув цілу теорію щодо того, чому він йде проти правил.
“Я розумію, що всі не звикли до таких дій президента Ради ЄС. Останнім, хто так діяв, був Ніколя Саркозі, коли було вторгнення Путіна до Грузії (прим: це порівняння є маніпуляцією, бо Саркозі діяв до запровадження Лісабонської угоди та отримав підтримку держав-членів ЄС). Відтоді всі голосування були бюрократичними. Але якщо ви будете діяти як бюрократи – це не дозволить досягти миру”, – розповів угорський прем’єр у інтерв’ю каналу Die Weltwoche, який здавна підтримує путінський та орбанівський режими.
Партнерів Угорщини у ЄС це, звісно ж, не переконало, тож у Брюсселі готуються до жорсткої дискусії з угорцями з цього приводу.
До того ж Орбан не обмежився питаннями України.
Між поїздками до Москви і Пекіна він відвідав Азербайджан, де у місті Шуша, відбитому у Вірменії, проходив саміт Організації тюркських держав.
Примітно, що Орбан і сам знає, що перетворився на порушника. Щоби хоч трохи знизити небезпеку для себе, він надіслав лист Шарлю Мішелю і усім лідерам держав-членів ЄС (“ЄвроПравда” має у розпорядженні копію документа), де заявив, що “не висував жодних пропозицій і не висловлював жодної думки від імені Європейської ради чи Європейського Союзу”. “Критика, яка лунає останніми днями, є безпідставною”, – заявив він.
Хоча публічні заяви самого ж Орбана спростовують його слова!
Що за це буде?
Обурення колег по Євросоюзу не є чимось новим для Віктора Орбана. Він звик бути в ЄС ізгоєм, думка якого мало що важить для більшості інших членів ЄС. Звик до зневаги. І навіть якось пережив період, коли президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер напівжартома, але публічно називав його “диктатором”.
Все це він виявився готовий терпіти – аби лише не було покарання.
Боротися з останнім Орбану щоразу допомагали друзі у Євросоюзі.
На жаль, правила ЄС передбачають можливість покарати державу-члена і накласти на неї санкції лише у разі, якщо усі інші члени підтримують цей крок. Достатньо перетягнути одну на свою сторону – і можна почуватися у безпеці.
Тривалий час імунітет Орбана забезпечувала Польща та керівна на той час партія “Право і справедливість”, яка сама перебувала під загрозою санкцій ЄС і з радістю погодилася на такий взаємний захист. А коли влада у Польщі змінилася, Орбан отримав іншого захисника – новий проросійський уряд Словаччини на чолі з Робертом Фіцо.
Утім, останні порушення усе принципово змінили.
Річ у тім, що у ЄС з’явився новий шлях покарання Угорщини, який не передбачає одностайності.
Головування Угорщини у Раді ЄС має тривати 6 місяців, але цей термін насправді не є твердо зафіксованим – в ст. 16 Лісабонського договору лише йдеться про те, що головування “здійснюється на основі рівної ротації”, а терміни та черговість виконання цієї почесної місії визначається на саміті ЄС. Причому для його схвалення достатньо голосування кваліфікованою більшістю.
Немає жодних юридичних перепон, щоби на найближчому саміті відібрати у Угорщини крісло.
Наприклад – скоротити термін головування Угорщини і передати ці функції Польщі, адже та має стати новим головою Ради з 1 січня, але технічно буде готова перебрати ці функції на кілька місяців раніше.
Вже зараз джерела у Брюсселі наголошують на такій можливості, і вона точно звучатиме у вигляді “м’якої погрози” для Орбана на зустрічі послів держав-членів ЄС у середу, а потім – на засіданні Ради ЄС у закордонних справах 22 липня.
Однак чи вистачить у європейців політичної волі для цього кроку? Наразі відповідь на це питання є радше негативною.
У ЄС ще ніколи в історії не було випадків дострокового припинення головування, і створювати цей прецедент не хочуть без наднагальної потреби. Європейські колеги воліли би переконати угорського лідера змінити поведінку і уникнути цього кроку. Це наразі – основний варіант. І Орбан, який зазвичай вміє відчувати червоні лінії, цілком може дослухатися.
Утім, неможливо виключати, що у разі продовження і загострення конфлікту ЄС зрештою доведеться йти і на крайні заходи. Дії Орбана, і не тільки й у цій історії, є неприйнятними майже для усіх, тож охочих покарати його стає дедалі більше також у державах Євросоюзу.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор “Європейської правди”
Джерело:eurointegration.com
