20 серпня українські та польські історики, музейні співробітники, представники Українського інституту національної пам’яті й Посольства Республіки Польща в Києві зібралися задля обговорення спадку Варшавської битви в історії та сьогоденні обох народів.
Під час дискусії учасники круглого столу розкрили геополітичне значення битви для Європи, підкреслили історичні паралелі спільного опору російській агресії та відзначили український вклад в «Диво над Віслою». Модератором заходу виступив голова Інституту Олександр Алфьоров.
Тимчасовий повірений у справах Республіки Польща в Україні Пйотр Лукасевич відзначив, що історичний діалог між Польщею та Україною набирає збалансованих форм, що поєднують пам’ять про спільні здобутки та готовність робити висновки з минулого.
«Це два горді народи, які йдуть окремо, але в одному напрямку. Це народи, які шанують пам’ять один одного і добрі елементи спільної пам’яті. Зараз, у ці історичні часи великої війни, ми вас підтримуємо так, як ви нас підтримали 105 років тому», – підкреслив дипломат.
Історичний контекст спільного подвигу українських та польських солдатів детальніше розкрив кандидат історичних наук, доцент Андрій Руккас. Він не тільки наголосив на важливості українських військових операцій в перемозі у Варшавській битві, але й підкреслив особливе геополітичне значення південного українського флангу оборони.
«Прорив червоних міг легко статися і на південно-західному напрямку, через Карпати і далі на Угорщину. Тобто, якщо польські війська у Варшавській битві не пустили червоних далі в західну Європу, в Німеччину, то українські війська, спільно з польськими військами, не пустили червоних далі в Угорщину і в Центральну-Південну-Східну Європу», – наголосив доцент.
Натомість польський історик, заступник директора музею Юзефа Пілсудського з наукової роботи Ґжегож Новік відзначив важливість союзу між Польщею та Україною для стримання російського імперіалізму, що не втрачає свою актуальність й сьогодні.
«Ціллю більшовицької Росії була реалізація імперіалістських планів, незмінних імперіалістських планів Росії, але одягнених у більшовицькі кольори революції», – зазначив професор.
Про історичну солідарність між двома народами та долю українських ветеранів польсько-більшовицької війни 1919–1921 років розповів заступник директора Національного військово-історичного музею України, кандидат історичних наук Ярослав Тинченко.
«Більше того, чимало нащадків видатних українських старшин, воєначальників, пересічних козаків, вони уникли репресій, які були, наприклад, на території Західної України і Радянського Союзу. І вони дожили до незалежності України й до повалення комунізму в Польщі», – зазначив історик.
Заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос акцентував на цінності співпраці з польською стороною та початку важливої нової віхи у польсько-українських стосунках. Також він анонсував скоре прибуття до Києва посмертної маски й друкарської машинки Симона Петлюри.
«У нас були різні трагічні помилки, але зрілість нації визначається тим, що ми можемо спокійно, професійно, без емоцій, без політики гортати ці сторінки. І, власне, зараз почалася робота по гортанню таких сторінок», – підкреслив політик.
Організаторами круглого столу виступили Український інститут національної пам’яті та агентство Укрінформ.
Джерело:uinp.gov.ua
