Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду висловився щодо набуття права власності за набувальною давністю особою, яка володіє майном за волею власника, що можливе лише за наявності сукупності визначених законом умов.
Набуття права власності за набувальною давністю є первинним способом виникнення права власності, для застосування якого необхідна наявність усіх законодавчо визначених умов у сукупності: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку.
Володіння майном на підставі певного юридичного титулу (договору купівлі-продажу, оренди тощо) виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому випадку володілець володіє майном не як власник.
Також позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ТОВ «Регіонагроресурс» у спорі з Бахмацькою міською радою щодо визнання права власності на нежитлове приміщення магазину за набувальною давністю.
Суть справи
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з вимогою визнати за ним право власності на нежитлове приміщення магазину «Продтовари» в селі Тиниця Чернігівської області. Підприємство пояснювало, що у 2005 році придбало цей об’єкт у ТОВ «Бахмачхліб» за договором купівлі-продажу, однак через втрату оригіналу документа не змогло зареєструвати право власності. З того часу товариство відкрито та добросовісно користувалося приміщенням, сплачувало податки і оренду земельної ділянки.
Водночас ТОВ «Бахмачхліб» було ліквідовано у 2009 році без правонаступників. ТОВ «Регіонагроресурс» вважало, що сукупність цих обставин дає підстави для визнання права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України.
Позиції судів попередніх інстанцій
Господарський суд Чернігівської області відмовив у позові, дійшовши висновку, що позивач не довів усіх умов, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Зокрема, суд встановив, що позивач володів майном не як стороння особа, а на підставі договору купівлі-продажу, тобто мав титул володіння. А наявність такого титулу виключає можливість застосування набувальної давності.
Північний апеляційний господарський суд погодився з цим висновком і залишив рішення без змін.
Касаційна скарга і позиція Верховного Суду
У касаційній скарзі ТОВ «Регіонагроресурс» наполягало, що суди попередніх інстанцій не врахували позиції Верховного Суду у подібних справах та неправильно застосували положення статті 344 ЦК України. Скаржник стверджував, що суди не дослідили всі надані докази й не врахували добросовісність володіння.
Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, зазначив, що право власності за набувальною давністю виникає лише за наявності сукупності умов: добросовісності, відкритості, безперервності та безтитульності володіння. Якщо ж володіння ґрунтується на правовій підставі — договорі чи іншому юридичному титулі, — застосування набувальної давності є неможливим.
Суд підкреслив, що ТОВ «Регіонагроресурс» саме посилалося на існування договору купівлі-продажу 2005 року, а отже, володіло майном як набувач за правочином. Така обставина свідчить про титульне володіння, що виключає застосування статті 344 ЦК України. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили наявні докази, і підстав для їх переоцінки у касаційного суду немає.
Верховний Суд також відхилив посилання скаржника на нібито відсутність єдиної судової практики у подібних правовідносинах, наголосивши, що правові позиції щодо застосування набувальної давності вже неодноразово сформульовані у рішеннях Верховного Суду.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Касаційну скаргу ТОВ «Регіонагроресурс» залишено без задоволення, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів — без змін.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Ознайомитись детально з позицією ВС у справі №927/773/24 можна за посиланням.
Джерело:sud.ua
