Юрій Кнорозов — український науковець із Харківщини, який зробив те, що довгий час вважали неможливим: розшифрував писемність мая та відкрив світові шлях до прочитання давніх текстів цієї цивілізації.
Українець зробив справжній прорив в історії світової науки. #ШОТАМ розповідає історію дослідника, який довів: немає нерозгаданих таємниць для того, хто готовий наполегливо працювати.
Майбутній науковець народився у 1922 році у селищі Південне на Харківщині. Родині хлопчика довелося пережити Голодомор, і тільки завдяки запасам з городу вони змогли вижити.
Бабуся Юрка по батьковій лінії — Марі Забель — була театральною акторкою та першою народною артисткою Вірменії. Саме вона прищепила онуку любов до мистецтва та стародавніх культур.
У школі Юрія вважали дещо дивним, він вирізнявся неабиякими здібностями та особливою любов’ю до тварин, передусім до кішок. Хлопчик був відмінником, писав вірші та казки, грав на скрипці, чудово малював, а також мав хист до спорту.
Водночас однокласників дивували й навіть насторожували його роботи: Кнорозов зображував фантастичних істот, а під ними — загадкові знаки, схожі на незрозумілі закарлючки. Лише згодом стало зрозуміло, що ці символи майже точно відтворювали ієрогліфи цивілізації мая. Сам учений із гумором згадував це, жартуючи, що в дитинстві отримав удар футбольним м’ячем по голові, а разом із ним — струс мозку та незвичайний дар до дешифрування стародавніх писемностей.
Після закінчення семи класів залізничної школи в рідному Південному юнак вступив на історичний факультет Харківського університету. Саме там у нього виник глибокий інтерес до ієрогліфічного письма Стародавнього Єгипту і давніх культур. Українська освіта стала для Кнорозова міцним фундаментом і дала поштовх для його майбутніх наукових звершень.
Коли хлопець завершив другий курс, розпочалася Друга світова війна, яка змусила молодого студента відкласти академічні плани. У 1941 році Юрія мобілізували та направили будувати оборонні укріплення на Чернігівщині. Незабаром він опинився в оточенні, але дивом зумів врятуватися й повернутися до окупованого Південного. Там майже півтора року він переховувався від німецьких військ у льосі.
Навіть у таких тяжких умовах Кнорозов не полишав навчання. Щоб не втрачати часу, він при світлі свічок продовжував самостійно вивчати єгипетські ієрогліфи.
У 1943-му Юрій разом із матір’ю наважився на ризиковану втечу. Їм вдалося залишити окуповану територію та дістатися Москви. Кнорозов згодом вступив там на історичний факультет, але вже наступної весни хлопця знову мобілізували — він обіймав посаду телефоніста артилерійського полку резерву.
Після звільнення з війська Кнорозов повернувся до навчання на історичному факультеті. Він мешкав у студентському гуртожитку, брав участь в етнографічних експедиціях, вивчав давньоєгипетську і японську мови.
Усі свої гроші Юрій витрачав на книги, тому не мав навіть за що придбати їжу. Кошти позичав у знайомих, харчувався хлібом із водою й не переймався своїми побутовими умовами.
Інтерес Юрія до писемності мая виник майже випадково. Під час експедицій до Узбецької та Туркменської РСР, де він досліджував шаманські практики, йому на очі потрапила стаття німецького вченого Пауля Шелльхаса «Дешифрування писемності мая — нерозв’язна проблема». Саме ця теза стала для молодого історика викликом.
«Те, що створено одним розумом, не може не бути розгадано іншим»,
Незабаром Юрій хотів вступити до аспірантури, однак отримав відмову через те, що приїхав з окупованих територій. Кнорозов сприйняв це як можливість повністю присвятити себе розшифруванню писемності мая. Заради цього він влаштувався на роботу в Музей антропології та етнографії — Кунсткамері, там він і оселився. У його кімнаті стояли лише книжкові стелажі, письмовий стіл і вузьке солдатське ліжко.
До наших днів збереглася лише невелика частина спадщини цивілізації мая, що сягає приблизно III століття до нашої ери. Особливо великих втрат зазнали книги мая, тож численні спроби розшифрувати тексти були невдалими.
Мало хто вірив, що молодий харківський дослідник зможе досягти успіху. Проте Кнорозов не зважав на думки інших — він працював майже без упину. Сам учений згодом згадував, що деякі ідеї приходили до нього навіть уві сні, коли виснажене тіло відпочивало, а мозок все одно продовжував шукати рішення.
Для своєї роботи Юрій Кнорозов використав працю францисканського монаха Дієго де Ланди «Повідомлення про справи в Юкатані» та копії трьох кодексів мая. Саме вони дали досліднику змогу зробити принципово важливий висновок: писемність мая має ієрогліфічну природу, хоча багато західних науковців тоді не погоджувалися з таким твердженням.
Протягом наступних п’яти років Кнорозов майже безперервно працював над загадковими текстами, годинами аналізуючи символи та їх поєднання. У результаті він дійшов висновку, що знаки мая позначають не окремі літери й не цілі слова, а переважно склади.
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.
На основі своїх досліджень учений створив ієрогліфічний каталог, до якого увійшло приблизно 540 знаків із поясненнями їхнього значення та принципів читання. Розроблений ним метод став справжнім проривом у світовій науці. Саме завдяки підходу Кнорозова дослідники з різних країн змогли розшифрувати значну частину відомих текстів мая й суттєво поглибити знання про одну з найзагадковіших цивілізацій давнього світу.
Додатковою мотивацією для Юрія Кнорозова стало бажання у своїй дисертації спростувати поширені уявлення про цивілізацію мая. Зокрема, один із засновників марксизму Фрідріх Енгельс у своїх працях характеризував цей народ як «варварський» і стверджував, що мая не мали власної держави.
«Я виявив, що у мая були і писемність, і армія, і адміністративний апарат, а значить — у них була держава! А в Енгельса сказано, що мая досягли лише стану варварства. Спробуй у 1955 році скажи що-небудь проти Енгельса, часи були ще сталінські! Відразу оголосять «контрою» не лише тебе, але й керівника дисертації»,
Цікаво, що Юрій Кнорозов був «невиїзним» через радянську систему. Побачити на власні очі міста, які він читав, як відкриту книгу, вчений зміг лише наприкінці свого життя. Зокрема, у 1990-му на запрошення президента Гватемали Кнорозов нарешті відвідав Центральну Америку.
Гватемальський уряд організував для вченого відвідування всіх найяскравіших визначних пам’яток країни й відзначив його заслуги, вручивши Велику Золоту медаль президента. А ще через кілька років дослідник побачив Мексику, де йому вручили орден Ацтекського орла.
Помер великий учений у 1999 році внаслідок інсульту. Сьогодні в Мексиці та Гватемалі його ім’я знає ледь не кожен школяр, а біля музею мая в Канкуні та Меріді йому встановили пам’ятники, де він, як і хотів, увічнений разом зі своєю улюбленицею — сіамською кішкою Асею.
Ця хвилина — для тих, хто міг стати одним із героїв наших добрих новин та історій, але натомість став ціною свободи.Сайт #ШОТАМ «зупиняється», аби вшанувати захисників і захисниць, які полягли в бою, полонених, яких було закатовано в неволі, цивільних, які стали жертвами російських злочинів. Закликаємо вас зробити те саме, бо памʼять — це дія. І вона починається з хвилини мовчання.
