Чим більше антикорупційних процедур створюється, тим більше потрібно міжнародних проєктів, експертів та фінансування для їхнього забезпечення.
Антикорупційні програми та система міжнародної технічної допомоги перетворилися на слабоконтрольовану монополію, учасники якої зацікавлені у власному розширенні та збагаченні. Про це йдеться у матеріалі “Дзеркала тижня” з посиланням на німецького юриста, колишнього суддю та міжнародного експерта з питань доброчесності Тільмана Хоппе.
За словами експерта, однією з ключових проблем є фінансова зацікавленість самих антикорупціонерів у тому, щоб реформи, перевірки та оцінювання тривали якомога довше.
“Вони отримують гроші за робочі дні та участь у проєктах. Відповідно, швидке завершення реформ або зменшення кількості процедур прямо суперечить їхнім фінансовим інтересам”, – наводить слова Хоппе “Дзеркало тижня”.
Хоппе зазначив, що боротьба з корупцією перетворилася на окремий бізнес, коли нові неефективні проєкти створюються лише заради фінансування антикорупціонерів та активістів.
“Система об’єктивно зацікавлена у власному розширенні, через що виконавці часто вигадують абсурдні ініціативи лише для того, щоб створити собі більше роботи. Що довше триває процес оцінювання доброчесності, то більше робочих днів виставляється до оплати та більше заробляють усі учасники. Якось один менеджер із міжнародної організації сказав мені: “Тільмане, мені треба звідси вибиратися – ця антикорупційна сфера перетворилася на жахливу індустрію””, – наводить слова Хоппе видання.
Окремою проблемою експерт називає залежність міжнародних фахівців від організацій та проєктів, які оплачують їхню роботу.
“Міжнародні члени комісій, яких призначають закордонні організації, не є повністю незалежними. Вони працюють за тимчасовими контрактами, отримують за це гроші та рано чи пізно змушені шукати наступний контракт. Є непоодинокі випадки, коли менеджери проєкту донорів цікавилися у членів комісії перспективами проходження оцінювання конкретним кандидатом, маючи в цьому особистий інтерес”, – зазначив юрист.
За його словами, фактично сформувалася система, учасники якої одночасно оцінюють необхідність продовження реформ і фінансово залежать від того, чи будуть ці реформи та пов’язані з ними процедури продовжуватися.
Хоппе також критично оцінює модель суддівських рад (самоврядних органів, відповідальних за добір, кар’єру та дисципліну суддів), яку роками просували як універсальне рішення.
“Наразі чимало фахівців шкодують про це, адже такі органи поступово перетворилися на закриту “фортецю”. Модель, за якою органи суддівського врядування формують переважно самі судді, в Україні також не показала очікуваної ефективності”, – зазначив Хоппе.
Як повідомляє “Дзеркало тижня”, внаслідок цього виникає замкнене коло: чим більше антикорупційних процедур створюється, тим більше потрібно міжнародних проєктів, експертів та фінансування для їхнього забезпечення.
Як відомо фундацію DeJure, яка бере активну участь у просуванні судової реформи, звинуватили у непрозорому використанні понад 108 млн грн донорського фінансування; їхні колеги з Центру протидії корупції, освоївши понад $8 000 000, так і не оприлюднили звіт за 2025 рік, а самого голову ЦПК Віталія Шабуніна судять за шахрайство.
