“Вперше за 35 років після падіння комунізму та великої перемоги поляків над тоталітаризмом ми маємо у Польщі політичних в’язнів”, – таку гучну заяву оприлюднив попередній польський прем’єр Матеуш Моравецький.
Аналогічні оцінки озвучують багато депутатів від тепер опозиційної партії “Право і справедливість” (ПіС) – там стверджують, що у Польщі відбулося “дещо на кшталт державного перевороту”.
Йдеться про затримання двох діючих (або колишніх – нижче ми пояснимо, чому виникають сумніви) депутатів від попередньої партії влади Маріуша Камінського та Мацея Вонсіка.
Скандальними є навіть обставини їхнього затримання – поліція заарештувала політиків у президентському палаці, скориставшись тим, що глава держави був вимушений його покинути.
За таких обставин цей арешт став і гучним ляпасом Анджею Дуді від нового уряду. І це матиме дуже серйозні політичні наслідки, аж до розпуску парламенту та оголошення нових виборів.
Справа, що коштувала ПіС влади
Заарештований Маріуш Камінський – один із найвпливовіших політиків “Права і справедливості”. Зокрема, донедавна він був міністром внутрішніх справ в уряді Моравецького, а одночасно – координатором роботи польських спецслужб.
А 2007 року Камінського оголошували людиною року у Польщі. Тоді, ще за часів першого приходу до влади ПіС, він був ініціатором створення та першим головою Центрального антикорупційного бюро (ЦАБ).
А Мацей Вонсік у ті часи був заступником Камінського на посаді голови ЦАБ.
Вперше прийти до влади ПіС вдалося завдяки створенню коаліції з популістською та радикальною партією “Самооборона” Анджея Леппера. Це ім’я часто згадувалося навіть під час останньої виборчої кампанії як приклад того, до чого доводить альянс із ПіС.
В уряді Ярослава Качинського Леппер отримав посади віцепрем’єра та міністра сільського господарства. Втім, вже незабаром він почав конфліктувати з керівництвом ПіС, і там почали шукати компромат на Леппера, щоб тримати його під контролем.
Для цього було активно задіяно ЦАБ. Камінський та Вонсік керували операцією, в рамках якої підставна особа мала запропонувати Лепперу хабар за зміну статусу сільськогосподарської ділянки у Вармінсько-Мазурському воєводстві.
Цей скандал призвів до звільнення Леппера з уряду, розпаду коаліції та дострокових виборів, за результатами яких до влади вперше прийшла партія “Громадянська платформа” нинішнього прем’єр-міністра Дональда Туска.
Двох осіб, які були засуджені як посередники між Леппером та агентами ЦАБ, суд згодом виправдав (але пізніше одного з них все ж засудили у цій справі).
Провину міністра довести не вдалося, однак цей скандал знищив рейтинги партії – “Самооборона” більше до Сейму не проходила.
У 2011 році Леппер наклав на себе руки.
А 2009 року звинувачення вперше висунули проти керівництва ЦАБ за перевищення повноважень у справі Леппера та за підробку документів. Втім, довести цю справу до кінця довгий час не вдавалося.
У 2015 році, незабаром після перемоги на президентських виборах, Анджей Дуда схвалює помилування для Камінського та Вонсіка. Однак він зробив це до ухвалення остаточного судового рішення, а тому це помилування видається сумнівним.
Зокрема, згодом це рішення визнав незаконним Верховний суд, проте Конституційний трибунал дійшов протилежної думки.
Арешт у палаці
Ця справа активізувалася одразу після останніх парламентських виборів та перемоги опозиції. На цих виборах і Камінський, і Вонсік пройшли до Сейму, отримавши депутатський імунітет.
Та 20 грудня 2023 року окружний суд Варшави прийняв остаточне рішення у справі, визнавши Камінського та Вонсіка винними. Спираючись на це рішення, спікер Сейму Шимон Головня оголосив про завершення дії мандатів цих депутатів.
Втім, ані підсудні, ані інші політики ПіС не визнали ці рішення, оскільки вважали, що президентське помилування закрило цю справу. А відповідно, немає підстав ані саджати до в’язниці, ані позбавляти мандатів.
Проте нова влада наполягала на протилежному. Розв’язка сталася 8 січня, коли окружний суд Варшави-Середмістя видав наказ про арешт Камінського та Вонсіка.
Це рішення мало набути чинності наступного дня.
І саме 9 січня розпочалися події, які можна уявити хіба що в якійсь країні третього світу, але аж ніяк не в країні-члені ЄС та НАТО.
Президент Анджей Дуда запросив Камінського та Вонсіка взяти участь у церемонії призначення нових радників, що відбулася вранці 9 січня у президентському палаці. А після завершення церемонії на подвір’ї палацу обидва колишні/діючі депутати оголосили заяву для ЗМІ, заявивши про незаконність судового рішення про їхній арешт, а також про те, що вони залишаються депутатами Сейму.
Зробивши цю заяву, і Камінський, і Вонсік повернулися до президентського палацу, де вважали себе захищеними від арешту.
Прем’єр Дональд Туск назвав цю ситуацію екстраординарною, адже у поліції немає інструкцій, як діяти в такій ситуації.
“Пане президенте, мій терміновий заклик: задля блага польської держави ви маєте припинити цю виставу, що веде нас до дуже небезпечної ситуації… Ви будете нести повну відповідальність за це: за саботаж конституції, правових норм, ігнорування рішень суду та зловживання владою, яка у вас ще збереглася, задля приватних інтересів засуджених осіб”, – заявив Туск.
Втім, як згодом виявилося, голова уряду лукавив щодо неможливості арешту в президентському палаці. Арешт було проведено того ж дня, тільки-но Анджей Дуда покинув палац для зустрічі з лідеркою демократичної Білорусі Світланою Тихановською.
Причому, за інформацією медіа, в момент арешту виїзд із палацу Бельведер, де відбувалася президентська зустріч, був заблокований автобусом, щоб унеможливити термінове повернення Дуди.
Тож, піднявши ставки у протистоянні з новим урядом, Анджей Дуда отримав гучного ляпаса.
Помста президента
“Я глибоко шокований тим, що кристально чесних людей посадили до в’язниці”, – так президент Польщі відреагував на затримання у своєму палаці.
“Я не заспокоюся в боротьбі за чесну і справедливу польську державу. Для мене це також означає, що я не заспокоюся, доки міністр Маріуш Камінський і його колеги знову не стануть вільними людьми… Я не відпочиватиму, запевняю вас. Я не буду боятися. Я діятиму законно, згідно з конституцією та польським законодавством – як завжди робив досі – та з можливостями, які надає канцелярія президента Республіки Польща”, – заявляє Анджей Дуда.
Відомо, що затримані Камінський і Вонсік оголосили голодування.
Очевидно, що ці події загострили політичне протистояння у Польщі. Які наслідки матиме нова криза?
Перш за все, ніхто не ставить під сумнів право президента на помилування. А це означає, що у Анджея Дуди є можливість витягнути Камінського та Вонсіка з в’язниці.
Проте – і це дуже важливо – нове помилування означатиме, що президент визнає незаконність свого попереднього помилування. А на це Анджей Дуда піти не готовий.
Додано: після написання цієї статті стало відомо, що Анджей Дуда ініціює повторну процедуру помилування Камінського та Вонсіка.
Крім того, сторони розходяться в оцінці того, які наслідки несе акт помилування. Для опозиції це означає, що юридично засуджені залишаться винними, хоча й не перебуватимуть у в’язниці. А відповідно, вони не мають право бути депутатами.
Натомість Анджей Дуда трактує своє помилування як підтвердження невинуватості, наполягаючи, що у спікера немає підстав позбавляти Камінського та Вонсіка мандатів.
Що в цій ситуації може зробити президент?
За словами керівниці президентської канцелярії Гражини Ігначак-Бандич, Анджей Дуда планує винести конфлікт назовні, написавши листи лідерам інших країн про порушення закону новим урядом Польщі.
Втім, сумнівно, що такі дії будуть успішними. Зокрема, майже всі європейські медіа, що писали про цей казус, не сумніваються у правомірності арешту та позбавлення мандатів.
Єдиний виняток – угорські ЗМІ. Там підхопили риторику ПіС та пишуть про перших з часів повалення комуністичної влади політичних в’язнів у Польщі.
За такої громадської думки видається малоймовірним, що Анджей Дуда зможе добитися підтримки від західних лідерів (звичайно, за винятком угорського прем’єра Віктора Орбана).
Втім, у президента є інша зброя – депутати від ПіС вже стверджують про готовість Анджея Дуди накладати вето на всі ухвалені законопроєкти аж до повернення до Сейму Камінського та Вонсіка.
Нагадаємо, що нова коаліція не має конституційної більшості, необхідної для подолання президентського вето, а тому політична криза у країні може увійти в набагато небезпечнішу фазу.
І нарешті, існує “ядерний варіант”, за яким президент може розпустити парламент та оголосити нові вибори.
Цю можливість дає відсутність ухваленого держбюджету на цей рік. Якщо головний фінансовий документ країни не буде ухвалено до кінця січня, у президента з’явиться право (не обов’язок, але можливість) розпустити Сейм.
Щоправда, в команді Дуди такий варіант відкидають. “Президент взагалі не думає про розпуск Сейму… Якщо бюджет буде прийнятий у неконституційний спосіб, президент буде змушений направити його до Конституційного трибуналу, але це привело б до розпуску Сейму”, – стверджує глава кабінету президента Марчин Масталерек.
У цьому контексті, втім, варто пам’ятати, що згідно з поширеними у Польщі оцінками ПіС досі контролює роботу Конституційного трибуналу.
А це означає, що, швидше за все, судді погодяться з оцінкою про незаконність позбавлення мандатів – і вже тоді президент, посиливши свою позицію, зможе порушити питання про розпуск парламенту.
Щоправда, незрозуміло, чи будуть нові вибори вигідними для ПіС. Особливо якщо парламент буде розпущено через причину, створену президентом.
В такому разі не можна виключати, що опозиція лише посилить свої позиції. Можливо, навіть отримавши конституційну більшість.
* * * * *
Політична криза у Польщі ще далека від завершення. Проте два висновки можна зробити й зараз.
По-перше, нинішня криза вже завдала суттєвого удару по судовій системі. Арешт став можливий через те, що в уряді відмовилися визнавати рішення судових органів, створених унаслідок скандальної судової реформи.
Нагадаємо, що цю реформу не визнають в ЄС, і тепер польський уряд відкрито став на бік Брюсселя. Та це невизнання відкриває справжню скриньку Пандори. Зокрема, тепер під сумнів можуть бути поставлені усі рішення, прийняті суддями, призначеними після судової реформи.
Це питання потребує термінового врегулювання, однак для цього необхідний консенсус між президентом та урядом.
А другий наслідок напряму стосується України.
У ситуації, коли польські політики не виключають дострокових виборів, не варто очікувати, що уряд піде на вагомі поступки Києву, підставляючи себе під критику опонентів.
А це означає, що марно очікувати проривів у питаннях розблокування кордону чи врегулювання ситуації із забороною українського агроімпорту.
редактор “Європейської правди”
