Ростислав Панчук пояснив, як потрібно реформувати аспірантуру.
Українська аспірантура замість бути рушієм прогресу перетворилася на малоефективну систему імітації наукових досліджень, яка більше приваблює ухилянтів, аніж таланти. Про це пише науковець Ростислав Панчук у своїй статті “Аспірантура в Україні: як ми втрачаємо покоління молодих вчених і як можемо це змінити” для ZN.UA.Така ситуація призводить до втрати молодих кадрів, відсутності проривних розробок і старіння ключових наукових галузей.
Основні проблеми: низький рівень стипендій, перевантаження навчальними курсами, нестача фінансування досліджень і надмірна бюрократія. Через це аспірантура стала прихистком для ухилянтів, а не для тих, хто прагне займатися наукою.
Панчук пропонує реформувати аспірантуру за прикладом міжнародної практики, і для цього потрібно зробити кілька кроків. Перший — перехід до проектного фінансування через наукові гранти (щоб науковці у грантову заявку закладали стипендію для свого аспіранта). Другий — радикальне спрощення освітніх програм на користь збільшення часу на дослідження. Адже зараз, за словами Панчука, власне на дослідження залишається близько року з усього часу навчання в аспірантурі.
Автор також пропонує відновлення великих вчених рад для прозорості захисту дисертацій. Третій крок — створення умов для реальної конкуренції серед молодих дослідників.
Замість того, щоб держава щороку автоматично виділяла бюджетні місця на аспірантуру (незалежно від реальної потреби і якості кандидатів), пропонується перейти на проектну грантову систему. У цій системі місця для аспірантів прив’язуються до наукових грантів, які отримують установи або наукові групи через чесні конкурси (наприклад, МОН або НФДУ). Це підвищує конкуренцію серед випускників в аспірантуру, бо кількість доступних місць обмежена, а також мотивує обирати аспірантуру заради реальної наукової роботи, а не задля формальності чи відстрочки від мобілізації.
Якщо зміни в аспірантурі не будуть запроваджені, Україна ризикує остаточно втратити науковий потенціал у критичний для неї момент, вважає Панчук.
“Сьогодні аспірантура більше нагадує пережиток минулого, ніж інструмент розвитку країни. Чи здатні ми нарешті зробити її джерелом справжнього наукового прориву?” — підсумовує він.
Джерело:zn.ua
