Але тут треба згадати і атмосферу, в якій відбувалась телефонна розмова Вашингтону з Києвом. Росія намагалась спробувала зірвати розмову Байдена із Зеленським дешевими провокаціями. Що сталось?
Українське військове судно управління під промовистою назвою “Донбас” робило рутинне патрулювання Азовського моря. Зазначимо що корабель ще й майже не озброєний. І от коли він був в 18 милях від Керченської протоки – росіяни вирішили використати його для нагнітання істерії та зриву нормальної розмови Байдена із Зеленським. Тобто почали кричати, що корабель нібито створює небезпеку для мореплавства. Вигнали у море свої бойові кораблі, зупинили цивільні судна. А далі російські пропагандони типу Соловйова та Маргарити Симоньян заявили, що починається Третя чи Четверта Світова війна. Очевидно, вони сподівались на зрив розмови Байдена із Зеленським. Але у відповідь на істерику український корабель спокійно дійшов до потрібної точки, розвернувся і пішов назад до Маріуполя. Не відповідаючи на істерики Кремля.
Але давайте зафіксуємо для чого це було Росії і чому вона намагалась влізти в наші переговори. Справа в тому, що у вівторок США чітко вказало Росії місце на карті світу. Нині — це країна середньої руки, яка стрімко деградує і нагадує психічно хворого. Так, у нинішньої Росії є певні функції — чітко виконувати свою функцію постачання газу та нафти, допоки Захід не перейде остаточно на зелену енергетику. А якщо щось не подобається – то не сподівайтесь. США миттєво вимкнуть всю економіку РФ, після чого ця територія почне нагадувати Північну Корею за рівнем розвитку.
Байден домовився домовлятися з Путіним, створивши безпекову комісію. Чим зняв загрозу військового конфлікту. А також переграв президента Росії, бо затягування часу дуже не вигідне Москві. Точніше – особисто Путіну, який вважає Україну і її упокорення головною метою свого правління і повернення нового Радянського союзу — якраз під столітню річницю старого. Але з кожним роком ця мета стає все більш недосяжною. І Росія слабшає, хоч і має гроші. Тому рішення Байдена тягти час в переговорах, при цьому чіткої гарантії завалити економічно Росію в разі будь-яких спроб наступати є стратегічно досить виваженим. І для України – вигідним. Адже, як сказав сам Байден, США цілком логічно воювати за іншу країну, яка не має статусу стратегічного союзника, не будуть. Але й віддавати її на поталу Путіну ніхто не дасть.
То що ж тут неприємного? Ніби ж Україну захистили. А гірко те, що Байден демонстративно подзвонив Зеленському аж через 2 доби після розмови з Путіним. Після своїх розмов з кремлівським чахликом президент США переговорив з усіма союзниками по НАТО, навіть такими які ніколи не мали стосунку до конфлікту України та Росії – типу Італії. І тільки потім набрав Зеленського. Хоча тема України була найголовнішою. Чому ж так сталося?
Американці чітко демонструють, що не збираються потурати нинішньому очільнику України Володимиру Зеленському. Який лише за останній рік відзначився у кількох брехнях особисто Джо Байдену. Лише у серпні Зеленський особисто обіцяв президенту США сприяти призначенню незалежного керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У реальності — конкурс і нині незакінчений і постійно зривається Олегом Татаровим — заступником Андрія Єрмака в ОПУ. Татаров ще є і кращим другом Андрія Портнова — одіозного юриста часів Януковича і відвертого антимайданівця, тому пазл для Байдена склався дуже неприглядний.
І от щодо змісту дзвінка. Я свідомо не цитуватиму перекази Андрія Єрмака, про що говорили — допоки не побачу американське комюніке. Дуже показово, що очільник ОПУ, який вчора розповідав про шалені перемоги Зеленского в ефірі “Право на владу” — побоявся навіть туди прийти наживо. Але навіть “прихильник курсу на мир в очах Путіна” натякнув, що США та їхні союзники не ведуть і не будуть вести жодних переговорів з Росією про Україну і не прийматимуть жодних рішень щодо України без участі України. І що НАТО – це рішення виключно українського народу, й нікого іншого. А ще, що США готові приєднатися до переговорів у рамках Нормандського формату, щоб обговорювати виконання Мінських угод в інтерпретації США – спочатку припинення вогню, відведення важких озброєнь, повне виведення російських військ з Донбасу, роззброєння незаконних збройних формувань, а потім – решта. Тобто цілком дотримувався вівторкової офіційної риторики Білого Дому.
Однак, навіть цей спіч у Наталки Мосейчук не означає, що немає речей, які залишилися поза офіційною риторикою. Наприклад, як писали вчора деякі американські ЗМІ, цілком можливо, що американці можуть підштовхувати Україну до виконання Мінських домовленостей. І що кулуарно буде дійсно прийняте рішення в найближчі роки не приймати Україну офіційно до НАТО. Ну, щоб показати РФ, що зі свого боку все виконують і, щоб росіяни не заважали світу розбиратися з Китаєм. Що ніяк не завадить американцям допомагати нам й далі зброєю й мати статус союзників. До речі, зрадна версія була заперечена офіційними заявами американських високопосадовців. Які наголошують, що ніхто нас ні до чого не примушуватиме, якщо ми цього не захочемо. Дай Боже, щоб це було правдою.
Але ще важливіше, що перед дзвінком Зеленському відбувся досить промовистий жест американців. Буквально за кілька годин до розмови двох президентів США ввели нові санкції проти українських діячів. Мова – про ексзаступника голови адміністрації президента Януковича Андрія Портнова і очільника Конституційного Суду Тупицького, якого цей-таки Портнов просунув в суд за часів Януковича. Чому ж і за що були запроваджені санкції саме зараз?
Ось тут дуже цікаво. Адже Портнов повернувся до України одразу після приходу до влади Зеленського. І певний час його сватали навіть на пост очільника Генпрокуратури. Але на таке Зеленський все ж не пішов. Зате із задоволенням користувався послугами цієї людини для юридичних темних операцій. Свідченням чого стало призначення до Офісу президента в заступники Єрмаку Олега Татарова. Який курує всі брудні операції Зеленського в юридичній площині. А сам Портнов продовжує впливати на судову систему і зокрема – той самий ОАСК. Руками якого приймаються всі нечесні рішення в країні. Який сам Портнов колись і створював. От саме за все це він і був підданий санкціям США. Офіційний Вашингтон показав Банковій, що обдурювати Байдена не вийде. Американці все бачать. І підтримка України не дорівнює підтримці Зеленського.
А от щодо судді Олександра Тупицького все ясно. Цей соратник Портнова рік тому освятив знесення КСУ антикорупційного законодавства та є-декларування для високопосадовців. Тому очевидно є ворогом реформ. І надто ж судової. Важливість якої американці прекрасно розуміють. Але хочете прикол? Позитивні блогери Подоляка хутко розганяють “темник”, що мовляв, санкції США проти судді Тупицького – це підтримка Зеленського. То нічого, що особистою війною з Тупицьким — а надто відміною указу про його призначення у КСУ — Шостий ледве не поставив під сумнів принцип незалежності вищого суду країни.
Тому висновки будуть простими. США не здають Україну. Ніхто не зіллє Україну, адже є консенсус суспільства про те, що ми не дозволимо собі втюхати гангрену ід назвою ОРДЛО на неукраїнських умовах. Сполучені Штати будуть підтримувати Україну як країну. І жорстко притискати Зеленського, який брехав і бреше Байдену. Однак поки Шостий залишається легітимним президентом — з ним матимуть справу.
Тому попри телефонні розмови — все в наших руках. Це наша країна і нам вирішувати що тут буде далі. Влади приходять і йдуть, а вічні інтереси українського народу лишаються. І вони прості й незмінні. Ніякої РФ, ніяких російських утворень на нашій території. Курс на євроатлантику – незмінний, хоч його безпосередні форми й можуть бути різними. А Зеленський і Ко мають зрозуміти, що їхній брехні не вірить уже майже ніхто. І тут уже не йде мова про другий термін, тут би перший з гідністю до кінця добути.
Джерело: espreso.tv
