Беззахисні оборонці на великій війні. Президент підписав закон про військового омбудсмена. Чому це важливо?

«Батальйон неодноразово зазнавав втрат, а командування намагалося змусити бійців підписати відмову від виконання бойових наказів, щоб звинуватити їх у боягузтві», – це історія військового підрозділу, в якому служив ветеран Олег Симороз.

І вона не є винятком.

У Збройних силах України військовослужбовці часто стикаються із:

• відмовами у переведенні в інші підрозділи,
• неплановим зарахуванням до штурмових рот,
• відмовами підтвердити статус пораненого,
• затримками бойових виплат,
• та багато інших правопорушень.

Нині система захисту прав військових фактично замкнена на собі: бійці можуть звернутися до Військової служби правопорядку або спеціального управління Міністерства оборони. Однак, якщо людина піде цим шляхом, здебільшого, її скарги одразу стають відомими безпосередньому командиру, що призводить до додаткових утисків або ж відвертої помсти.

Трапляються випадки, коли під час перевірки командуванню подають звітність, яка не відповідає реальному стану справ, – щоб приховати реальні проблеми і перекласти провину на особовий склад.

Щоб вирішити цю проблему, у квітні 2024 року Міністерство оборони оголосило про створення Центрального управління захисту прав військовослужбовців та запровадження військового омбудсмена. У грудні 2024 року Володимир Зеленський призначив правозахисницю Ольгу Решетилову Уповноваженою президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей. Втім інститут військового омбудсмена так і не запрацював, тому що вже 5-й місяць Верховна Рада не може ухвалити відповідний законопроєкт, тому Уповноважена президента з питань захисту прав військових працює фактично без реальних повноважень. Чергове голосування цього першочергового законопроєкту, який «заспамили правками», заплановане на сьогодні, 17 вересня. Закон ухвалили.

Між тим правозахисники і експерти наголошують: під час повномасштабної війни захист прав військовослужбовців стає не просто питанням справедливості, а частиною обороноздатності країни. Від того, наскільки добре армія дбає про своїх людей, залежить і її професійність, стійкість, моральний дух, а відтак ефективність дій на фронті.

«Змушували підписатися, що вони бояться виконувати бойовий наказ»

Ось деталі історії батальйону, який за словами ветерана російсько-української війни, громадсько-політичного діяча, юриста Олега Симороза, довели до небоєздатного стану.

Симороз стверджує, що командування відправляло особовий склад у небезпечні зони без належної ротації та евакуації поранених. Коли батальйон втратив близько 70% особового складу і став небоєздатним, вищі командири замість реальної допомоги вимагали від військових підписати документи, що вони, нібито, відмовлялися виконувати бойові накази.

«Залишалося вже менше 30% особового складу, тобто батальйон був фактично знищений. Були поранені, яких не дозволяли евакуювати, і ставлення було максимально скотським. Батальйон довели просто до небоєздатного стану. Приїжджає перевіряючий із вищого командування Сил територіальної оборони – Татусь (його прізвище – ред.), якщо я не помиляюсь. Починає розповідати: «Я по паперах дивлюсь, що ви повністю боєздатні, все у вас добре». І коли ставилося питання, чи дружить він з логікою, ставало зрозуміло, що він приїхав для того, щоб підвести людей, щоб вони підписалися, що бояться виконувати бойовий наказ», – розповідає ветеран у програмі «Донбас Реалії. Рішення».

На думку Симороза, це мало на меті приховати реальні проблеми з ротацією і комплектуванням, переклавши відповідальність на самих військових.

За його словами, перевіряючий поставив ультиматум. Він заявив: якщо військові не готові виконувати бойові накази в таких умовах, вони повинні офіційно відмовитися від них, після чого на них чекатиме кримінальна відповідальність. Така позиція показує відсутність розуміння реальних проблем і небажання підтримувати підрозділ у складній ситуації, переконаний Симироз.

Перевірка Генштабу ЗСУ, каже ветеран, підтвердила наявність серйозних порушень і фальсифікацій зі сторони командування Сил територіальної оборони, однак жодних наслідків для винних не було.

За словами уповноваженої президента з питань захисту прав військовослужбовців Ольги Решетилової, подібні історії – системні. Вона отримує по кілька сотень скарг на тиждень, однак не має повноважень їх опрацьовувати.

«Я була дуже оптимістична, як людина, яка ніколи не працювала на державній службі. У мене було багато оптимізму щодо того, що ми швидко ухвалимо законопроєкт про військового омбудсмена і інституція зможе повноцінно запрацювати. Але закон досі не ухвалили, і у мене зараз немає повноважень на опрацювання цих скарг», – каже Решетилова.

Хто і чому гальмував ухвалення закону?

Посада Уповноваженого з прав військовослужбовців в Україні – це новий інститут, створений для захисту прав і законних інтересів військовослужбовців та членів їхніх родин.

Президент України Зеленський того ж дня, коли затвердив Решетилову на посаду Уповноваженого, наголосив, що вона айматиметься підготовкою законопроєкту про військового омбудсмена. Закон має містити перелік повноважень та опис механізів опрацювання скарг, реагування та проведення перевірок із доступом до військових об’єктів.

Законопроєкт внесли на розгляд парламенту як невідкладний 8 травня 2025 року. У першому читанні за документ проголосували 287 народних депутатів. Утім досі у Верховній Раді його не винесли на голосування у другому читанні. Решетилова заявила, що ухвалення законопроєкту блокується через те, що депутати внесли майже 900 правок, більшість «абсолютно неконструктивні і не мають сенсу».

Решетилова називає політичний процес із ухвалення невідкладного закону по захист військовослужбовців у воюючій країні вкрай повільним.

«Він не відповідає темпам, в яких живе країна у воєнному стані. Він пройшов перше читання, далі дискусії, опрацювання правок, яких подали депутати 899. Є деякі конструктивні, деякі не дуже. З одного боку, ніби це добре, що ми маємо такі демократичні процеси в державі на четвертий рік повномасштабної війни. З іншого боку, хотілося б трохи швидшого опрацювання цього законопроєкту, тому що часу чекати у нас немає», – стверджує Уповноважена.

17 вересня парламент знову спробує проголосувати за документ. Однак, парламентська опозиція стверджує, що подані ними правки майже не врахували і все робиться для того, щоб нова інституція була повністю залежна від президента.

«За великим рахунком блокує сьогодні розгляд цього законопроєкту безпосередньо владна фракція «Слуга народу». Тому що всі порядки денні Верховної Ради складаються за пріоритезацію, яку визначає саме ця фракція, яка вважається монобільшістю», – заявила в програмі «Донбас Реалії. Рішення» нардепка фракції «Європейська Солідарність», членкиня комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз.

Вона наголошує: для ефективної та незалежної роботи ця інституція має бути не повністю підконтрольною президенту.

Зараз, відповідно до законопроєкту, омбудсмен буде призначатися й звільнятися особисто президентом, без участі парламенту.

Фріз вважає, що такий підхід не гарантує незалежності інституції, особливо у післявоєнний період. Тож вона наполягає, щоб у перехідних положеннях законопроєкту була передбачена норма: після завершення воєнного стану Верховна Рада має внести зміни до Конституції, аби закріпити незалежність омбудсмена від президента.

Важливість незалежності цієї інституції відзначає і ветеран Олег Симороз:

«Багато проблем, які є в армії, пов’язані з рішеннями вищого військово-політичного керівництва держави, на які в тому числі впливає Верховний Головнокомандувач – президент України. Тому я волів би, щоб це була повністю незалежна інституція з прозорим конкурсом, з підвітністю парламенту, який обирають українці. Але інституція потрібна вже на вчора»

«Наскільки я пам’ятаю, саме цієї правки про перехідні положення і потім створення конституційного органу не було. Тому, очевидно, ми її не могли розглянути. Але я цілком погоджуюсь, що після закінчення воєнного стану це має бути конституційний орган. Він може бути так само у вертикалі президента, але для цього нам потрібно внести зміни до Конституції, що ми зараз не можемо зробити через воєнний стан», – зреагувала Решетилова.

Куди скаржитися військовим, якщо порушують їхні права? Омбудсмен – вихід?

Олег Симороз підкреслює, що головна проблема – відсутність довіри військовослужбовців до системи через дефіцит справедливості.

Він наголошує, що справжня довіра виникне лише тоді, коли в судах з’являться реальні вироки, особливо стосовно командирів на високих посадах, які порушують права військових.

«Є ряд глобальних проблем в армії, які не стягує нинішня система. Механізми, запропоновані військовослужбовцю щодо скарг на порушення його прав, будемо відверті, не дієві, а іноді навіть просто смішні. Коли ти маєш на дії командира поскаржитися його вищому командиру, який є його кумом. Або у Військовову службу правопорядку, яка, м’яко кажучи, не стягне зараз порушення, які є в українській армії, яка в кращому випадку зараз може займатися порушенням дисципліни в армії. Система зараз так працює, що у солдата навіть шансів немає», – каже громадсько-політичний діяч та юрист.

Наразі у військових є певні можливості для звернення – наприклад, через Військову службу правопорядку чи Головне управління захисту прав військовослужбовців, яке підпорядковується міністру оборони. Проте ці інституції, за словами правозахисників, не завжди ефективні.

Із заявою про порушення прав військовослужбовців, коли йдеться про кримінальні випадки, можна звернутися до Державного бюро розслідувань. Однак на практиці це ускладнено через перевантаженість бюро, брак персоналу і той факт, що ДБР часто не виїжджає на місця подій для проведення розслідувань. Тому розслідування правопорушень може на довго затягуватися, а у деяких випадках провадження не відкриваються навіть при наявності доказів.

«Зараз, на жаль, я мушу констатувати, що ми, насправді, допомагаємо людям через інституції, які по ідеї, і не мали би цим займатися. Наприклад, Головне управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони, чи через звернення до уповноваженої радниці президента України. Але, якщо в нас кейс в системі МВС, державної прикордонної служби, приміром, – тут вже складно. Ми намагаємося звертатися або до внутрішньої безпеки цієї структури, або, знову ж таки, до уповноваженої радниці», – каже співзасновниця та голови правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип» Любов Галан.

Тож на уповноваженого з питань захисту прав військовослужбовців бійці справді покладають надії.

Хоч офіційно повноваження Ольги Решетилової досі не закріплені законом, вона фактично вже виконує функції військового омбудсмена: отримує скарги і намагається оперативно на них реагувати.

За словами військового омбудсмена, їй допомагає кілька людей, але вони не є держслужбовцями і не мають доступу до службової інформації.

Оскільки Решетилова працює у вертикалі президента, вона може звертатися до будь-якого командира від імені Верховного Головнокомандувача. Завдяки цьому скарги військових вдається вирішувати «точково»: зазвичай командири реагують, і деякі ситуації вдається врегулювати через їхні накази.

Втім, омбудсмен не має права вимагати ухвалення рішень або впливати на кадрові питання. У випадку системних проблем, вона може виїхати на місце, провести перевірку та підготувати висновки, але далі рішення приймає командування.

У новому законі, ухваленому 17 вересня, передбачено, що омбудсмен матиме право надсилати такі висновки вищому командуванню, яке впродовж 10 днів буде зобов’язане відповісти. У разі ігнорування – можливе звернення до суду і адміністративна відповідальність.

Омбудсмен – не панацея. Потрібні військова поліція, спеціалізована прокуратура і суд

На переконання голови правозахисного центру «Принцип» Любові Галан, військовий омбудсмен – лише одна з ланок у ширшій системі, яка наразі не працює. Зараз омбудсмен вимушено бере на себе функції, які мали б виконувати інші державні структури. Але без комплексних змін інституцій – кадрової політики, правоохоронної системи та судової гілки – омбудсмен не зможе самостійно виправити системну кризу.

Проблеми військовослужбовців, наголошує Галан, не мають вирішуватися останнім криком про поміч від самих бійців, коли справа доходить до розголосу в соцмережах. Для цього треба будувати систему, однак це – не про швидкі рішення.

На її думку, держава має припинити реагувати на проблеми лише тоді, коли вони вже сталися, і натомість зосередитися на їхньому попереджені – зокрема, через кадрову політику у війську.

Правозахисниця наголошує, що важливо підняти розмову про створення правоохоронного органу на кшталт військової поліції, який би мав можливість ефективно розслідувати порушення в Збройних силах.

Нинішня Військова служба правопорядку не має ні функцій досудового слідства, ні оперативно-розшукових повноважень. Тим часом більшість доказів у кримінальних провадженнях все одно збирають саме її працівники.

Галан підтримує ідею спеціалізованої прокуратури, яка має знання та досвід для розслідування злочинів, пов’язаних із військовими.

Але правозахисниця виступає проти створення окремих військових судів, натомість пропонує, щоб справами військових займалися суди з відповідною спеціалізацією, тобто судді, які добре розуміють військову специфіку.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Армії потрібен хтось на кшталт Уляни Супрун»: військовий медик Гліб Бітюков про причини втрат і СЗЧ

«Тому військовий омбудсмен – це частинка цього процесу. Це, насправді, такий «контролер» за тим, як це все виконується. Але зараз, в тих умовах, які в нас є, – це ще й орган, який візьме на себе дуже велику відповідальність за купу речей, які не працюють, тому що в нас немає цієї системи», – підсумовує голова правозахисного центру «Принцип».

Водночас Ольга Решетилова попереджає, що не варто очікувати миттєвих змін у разі прийняття закону, бо будівництво демократичних інституцій – це тривалий процес, особливо в умовах війни, і сама інституція омбудсмена буде під великим суспільним тиском.

«Давайте не будемо очікувати, що відразу все зміниться… Я, насправді, боюся цих очікувань і я вже стала до певної міри їхньою жертвою. Бо є суспільні очікування, а їх зараз просто не можу виправдати, бо немає відповідного функціоналу і ресурсів. Я не хочу, щоб ми відразу розчарувалися, бо треба час. Це процес, ми будуємо демократичні інституції в часи повномасштабної війни», – наголошує Решетилова.

• Ухвалення законопроєкту про Уповноваженого президента з питань захисту прав військовослужбовців дає законодавчу основу для системної роботи.
• Верховна Рада 16 вересня відновила трансляцію своїх засідань у прямому ефірі на телеканалі «Рада».

Джерело:radiosvoboda.org