Сергій Стерненко,
волонтер, блогер, голова громадської організації “Небайдужі”, засновник благодійного фонду “Спільнота Стерненка”
Ще одна критична проблема, про яку нічого практично не чути в інфопросторі — перебування людей на позиціях по 100, а іноді і по 200 днів безперервно. В деяких випадках обʼєктивно неможливо вийти/змінити людей в короткий строк.
Та часто такі ситуації виникають не через неможливість вийти (хоча і з логістикою є великі проблеми), а бо окремі командири бояться доповідати нагору про відхід з позицій. Подаси неприємні новини про позиції — отримаєш догану/звільнення з посади тощо. Втратиш людей — нічого не буде.
Як наслідок — вже в тилу у ворога наші піхотинці можуть тримати оборону в умовному оточенні без можливості евакуації чи ротації.
Провізію і БК туди постачають дронами та НРК. Коли люди виходять із таких позицій, через повне моральне і фізичне виснаження, вони часто йдуть в СЗЧ. Що ще більше ускладнює положення підрозділів.
Вперше подібні ситуації виникали ще за часів минулого головнокомандувача. Тоді це були явища епізодичні, але зараз через засилля БПЛА та кризу управління це стало системною проблемою. Звісно, практично ніхто з командирів за таке ставлення до людей відповідальності не несе.
Частиною культури лишається фраза «не втрачаєш особовий склад — погано воюєш». Війну на виснаження, яку проти нас веде Росія, неможливо виграти із такими підходами.
Джерело:novynarnia.com
