Чи можна було упередити та не допустити віроломну та нахабну військову агресію посткомуністичної тоталітарної Російської Федерації проти України і подальшу окупацію біля 20 % української суверенної території держави у наш час (початок – 20.02.2014 та широкомасштабний наступ – 24.02.2022), – однозначно можна і потрібно було зробити.
Але провальна для України внутрішня і зовнішня політика за всі останні 34 роки відновленої державної незалежности поспіль, яка призвела до крайнє негативних зовнішніх та внутрішніх наслідків, стала результатом запроданства, небаченої корупції, безкарного лихварства на державному рівні та зради у найвищих ешелонах політичної державної влади, а також за відсутності утвердження і реального впровадження на державному рівні ідеології української національної ідеї.
Констатація цього крайнє прикрого факту вже не може змінити дану ситуацію на сьогодні та повернути час назад, але повинна стати гірким уроком (нажаль не першим в політичній історії української нації) та пересторогою на майбутнє і для наступних поколінь українців, а також подальшим дороговказом до досягнення національної і духовної єдності української нації, вияву непримеренної нетерпимості до будь-якого і на будь-якому рівні запроданства, корупції, використання державної влади для лихварства, зради та гальмування чи протидії утвердженню ідеології української національної ідеї і верховенства права.
Тоді, і тільки за таких умов, українська нація і Держава Україна мають шанс на мирне, благополучне і щасливе майбутнє, як у період виходу з російсько-української війни, так і надалі у повоєнний період.
І не говоріть далі, що ви цього не чули, не знали чи не розуміли…
Віктор БЕДЬ,
голова Всеукраїнського товариства борців
за незалежність України
м. Ужгород,
23.03.2025 р.
