Після укладання Кревської унії, за якою Великий князь литовський проголошувався польським королем, проти нього виступили удільні князі — восени 1386 року першим підняв зброю полоцький князь Андрій Ольгердович, який діяв у союзі з смоленським князем і Лівонським орденом, а в 1388 році проти Ягайла (короля Владислава ІІ) виступив його двоюрідний брат Вітовт Кейстутович, який уклав військовий союз із Тевтонським орденом, за умовами якого у його володіння передавалась Жемайтія, земля на північному заході Литовського князівства.
Боротьба Ягайла і Вітовта закінчилася 4 серпня 1392 року підписанням Островської угоди, згідно з якою Ягайло призначив Вітовта довічним правителем Великого Литовського князівства, а той у свою чергу визнав себе васалом польського короля. Прагнучи повернути колишні володіння, в 1409 році вони підтримали повстання проти хрестоносців у Жемайтії, що привело до Великої війни — 6 серпня за наказом великого магістра Тевтонського ордена Ульріха фон Юнгінгена лицарі зайняли ряд литовських і польських прикордонних укріплень.
У відповідь Ягайло почав збирати військо і на його боці виступили Вітовт з братами, мазовецькі і руські князі, господар Молдавії Олександр Добрий, син Тохтамиша, хана Золотої орди, Джелал ад-Дін, чеські найманці на чолі з Яном Жижкою. Тевтонський орден підтримали король Угорщини і Хорватії Сигизмунд I Люксембург, померанські князі, а також лицарі з Чехії, Моравії, Сілезії, Швейцарії та Лівонії.
26 червня 1410 року 11-тисячне польське військо під командуванням короля Владислава II Ягайла виступило з Вольборжа і 14 липня з’єдналось із 25-тисячним литовсько-русько-молдавсько-татарським військом Вітовта поблизу Марієнбурга (нині — Мальборк, Польща), де їх вже чекала 27-тисячна армія тевтонців і їх союзників. Битва на рівнині між селами Грюнефельде (нині — Грюнвальд), Танненберг (нині — Стембарк) і Людвігсдорф (нині — Лодвигове) розпочалась 15 липня 1410 року із артилерійського обстрілу тевтонцями, у відповідь на що Вітоввт, не дочекавшись команди від Ягайла, послав в атаку татарську кінноту, а слідом за нею важку кінноту литовських лицарів.
Не зумівши здолати перший ряд оборони хрестоносців, литовці почали відступати, переслідувані кіннотою супротивника. Неправильно оцінивши ситуацію, вона попала в засідку, де була знищена, після чого Ягайло повів у наступ другу лінію своєї армії. Виставлена проти неї тевтонська кіннота зуміла її зупинити, але виявилась безсилою проти останнього, третього резерву польсько-литовських військ, який зім’яв лівий фланг тевтонців. Після загибелі Ульріха фон Юнгінгена війська хрестоносців почали хаотично залишати поле бою і їх переслідування тривало до пізньої ночі.
Перемога союзницьких військ у Грюнвальдський битві підірвала військову могутність Тевтонського ордену, який втратив третину армії, включаючи трьох вищих командирів, і зупинила експансію його лицарів на схід. 1 лютого 1411 року було підписано Торунський мир, за яким орден повертав Литві Жемайтію та Добжинську землю Польщі, а також сплачував контрибуцію. Незважаючи на це, в 1414, 1422 та 1454 роках відбулись ще три війни з Польщею і Великим князівством Литовським, які привели до втрати Тевтонським орденом Гданського Помор’я, Пруссії, а Тевтонський орден зі столицею в Кьонігсберзі визнав себе васалом Польщі.
Джерело:m.facebook
