Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський Православної Церкви України, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік
Світло Воскресіння, явлене через жіночу вірність
У третю неділю після Пасхи Свята Православна Церква особливо вшановує святих Жінок-Мироносиць — жінок, які в годину найбільшого смутку та людського страху не покинули свого Господа, але, долаючи темряву ночі й небезпеку гніву переслідувачів, прийшли до Гробу Христового, несучи пахощі й молитви, любов і віру, жертву і надію.
«…на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній…, й промовив: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав.» (Мт. 28:1 – 6)
Їхня тиха присутність біля Гробу Господнього була гучнішим свідченням віри, ніж слова багатьох проповідників. Не апостоли першими почули ангельське благовістя про Воскресіння, а саме ці жінки — бо серцем були ближчими до Христа. Їм Господь довірив велику таємницю перемоги над смертю.
Жінка — носійка вірності, духовної краси і любові
Жінки-мироносиці — це не просто біблійно-історичні постаті. Це образ духовного подвигу, в якому поєднані віра, надія, любов, смирення, терпіння, жертвеність, внутрішня краса й материнська теплота. Вони несли до Гробу не лише миро — вони несли віру, яка не зламалась навіть після Голгофи. Їхній шлях — це шлях високодуховного серця, що не зраджує, навіть коли розум відмовляється вірити.
«Не тільки пахуче миро несли вони до гробу Спасителя. Вони несли свою велику віру, непохитну вірність, співчуття, милосердя і любов» [3].
У цих постатях — образ української жінки, матері, дружини, сестри, вчительки, волонтерки, воїна. У кожній із них — часточка мироносиці, яка у наш час продовжує нести світло у темряву, любов у ненависть, життя туди, де панує смерть.
Жінка-мироносиця в сучасній Україні: від тиші до жертовності
У нашому зраненому війною світі жінки знову несуть своє миро — цього разу у вигляді молитви за дітей, догляду за пораненими, волонтерства на фронті, відваги у лавах Збройних Сил України, опіки над старенькими, підтримки військових, вірності родині, Церкві й Державі Україні. Вони — живі мироносиці сьогодення.
Станом на 1 січня 2025 року у Збройних Силах України проходять військову службу понад 70 тисяч жінок, з яких понад 5 500 — безпосередньо на передовій [2; 4].
Їхній шлях — це дорога любові, яка не питає: «чи варто?», але діє, бо любить. У них — та сама віра, що й у жінок, які стояли біля Хреста, на якому було розіп’ято Ісуса Христа. Їхня присутність — це молитва за перемогу не лише над ворогом, а над зневірою, відчаєм, смертю.
«Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.» (Ів. 19:25)
Богословський сенс жіночого служіння
Священне Писання визнає жінку як творіння Боже, що доповнює, надихає й освячує буття. Апостол Павло пише:
«… жінка – чоловікові слава» (1 Кор. 11:7)
«Нема…, чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви – одне у Христі Ісусі» (Гал. 3:28)
Церква з перших віків вшановує не лише мужніх мучеників, а й тихих молитовниць, преподобних, страстотерпиць, подвижниць любові. У жінці Господь поєднав здатність до любові й материнства, жертовності й ніжність, твердість духу і здатність до співпереживання. У Пресвятій Богородиці, Яка стояла біля Хреста, на якому було розіп’ято її Сина – Ісуса Христа, й прийняла на себе весь біль світу — ми бачимо матір у повноті її духовної величі, якими є і наші матері.
Жінка у Церкві — не тінь, не другорядна фігура, а світло, що вказує шлях. Її апостольське служіння у молитві, слові, пісні, ділі — це богослов’я, написане не пером, а життям.
Духовна подяка та молитва за жінок-мироносиць усіх часів
У День жінок-мироносиць ми не лише згадуємо Євангельську історію. Ми молимось із вдячністю за кожну жінку, яка несе свій хрест із любов’ю. За кожну, хто стала молитвою для своєї родини, оберегом для дітей, підтримкою для українських воїнів, свічкою віри у темряві випробувань.
Мироносиці стали першими благовісницями Воскресіння. Сучасні українські жінки — його продовження, живе свідчення того, що Христос Воскрес не лише для минулого, але і для нашого українського народу, що воскресає у боротьбі, молитві, вірі й любові.
«Жінки-мироносиці — це втілення віри і відданості Христові» [3].
Висновок
Жінка — це духовна фортеця любові. Її вірність здатна не лише супроводити Спасителя до Голгофи, але й стати першою, хто приймає вістку про Його перемогу над смертю. У кожній жінці, що з любов’ю служить Богу, людям і Україні — живе образ мироносиці.
Свято Жінок-Мироносиць — це богословський камертон, який налаштовує наше серце на хвилю вдячності, молитви, пошани до жіночої душі. Це день, коли вся Церква з ніжністю схиляється перед жінкою як перед тим, у кому Господь явив Свою тишу, силу, красу та вічне світло воскреслої Любові.
Використані джерела
[1] Вікіпедія: Жінки-мироносиці. – URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Жінки-мироносиці
[2] Суспільне: У Міноборони розповіли, скільки жінок служать в ЗСУ. – URL: https://suspilne.media/965741-u-minoboroni-rozpovili-skilki-zinok-sluzat-v-zsu
[3] Патріархія.org.ua: Жінки-мироносиці: втілення віри і відданості Христові. – URL: https://patriarchia.org.ua/molytva/zhinky-myronosyczi-vtilennya-viry-i-viddanosti-hrystovi
[4] Міністерство оборони України: Понад 5 500 жінок сьогодні служать на передовій – Сергій Мельник. – URL: https://mod.gov.ua/news/ponad-5-500-zhinok-sogodni-sluzhat-na-peredovij-sergij-melnik
