Тиждень тому середовище українських освітян сколихнула новина про можливі кардинальні зміни у системі вищої освіти України. Законопроект про фундаментальну реформу на розгляд парламенту запропонував Кабінет міністрів.
У Міносвіти та Мінцифри впевнені, що цей документ наблизить українську освіту до європейських стандартів, забезпечивши зміни у системі вищої освіти, які “назріли давно”. Зокрема, уряд пропонує з 2024 року скасувати заочну форму навчання як радянський рудимент освіти. Також студенти матимуть більшу свободу дій, адже вони зможуть обирати тривалість навчання, додаткові предмети та навіть змінювати спеціальність після 1-2 років навчання.
В американському університеті неважливо, скільки років має тривати навчання
Якщо брати за приклад американську освіту, то індивідуальна тривалість навчання – це те, що існує там від самого початку роботи університетів. Там не було радянського союзу з його держпланом та вказівками про те, впродовж якого періоду треба конче завершити навчання. В американському університеті неважливо, скільки років має тривати навчання, там важливо лише те, чи закриті всі вимоги програми. Чи зробиш ти це швидше за всіх інших чи довше – це взагалі там нікого не хвилює.
Необхідність аналогічних змін в Україні раніше була зумовлена тим, що за такою схемою рухається весь прогресивний світ. А зараз ми маємо ще й власну особливість – війну. Зокрема, через це в українських студентів рівень знань стає ще більш строкатим. Тому всіх й не можна навчати однаково. Адже цінність навчання полягає не у кількості років, а в тому, чи засвоїла людина знання, чи досягла результатів навчання чи не досягла. Нас має цікавити саме це в першу чергу. А не те, що людина провчилася менше чи більше за вигадану кимось так звану нормативну тривалість навчання.
Поки що автори законопроекту пропонують можливість регулювати термін навчання лише контрактникам. Однак, ймовірніше, ці зміни будуть доступні й для людей, які навчаються не лише за свій кошт.
Позитивною у світовій практиці та практиці приватних українських вищих навчальних закладів виявилася й можливість обрання студентом додаткових дисциплін з різних програм. Коли є певна обов’язкова частина предметів програми, яка становить її більшість, та частина програми, де студенти обирають предмети самостійно. Бо за цим криється ідея, що людина зріла та відповідальна. Можливо, не на самому початку, але по ходу навчання вона здатна буде зрозуміти, що саме вона хоче вивчати.
Знову ж таки, західний світ ніколи не мав такого підходу, як в Україні. Західний світ завжди, а чим далі, тим більше, пропонує студентам самостійно обирати якусь частину програми.
Такі зміни в Україні потрібно було запровадити ще позавчора
І такі зміни в Україні не просто нагальні. Їх потрібно було запровадити ще позавчора. Це те, про що багато людей раніше казали і писали. Адже студенти вступають до вишів, але нічого не знають про спеціальності і програми, на яких навчатимуться. Абсолютна більшість із них не розуміє, що їм доведеться вивчати. Тому корисною є ідея, коли студенти можуть вступити на якусь ширшу галузь. Адже набагато легше вже в університеті, так би мовити зсередини, зрозуміти, що передбачають ті чи інші предмети, спеціальності і програми, ніж на етапі вступу влітку після 11-го класу.
Але ці зміни стосуються університетів, які справді піклуються про якість освіти. Ці перетворення не будуть цікаві там, де все “мохом поросло” і ніякої якості освіти немає.
Хороший університет завжди більше зацікавлений в тому, щоб у них на програмах навчалися вмотивовані студенти. А вмотивованими вони стають тільки тоді, коли знають, що вони обрали.
І всі ці перетворення (гнучкий термін навчання, більша кількість дисциплін на вибір, можливість вступати не тільки на спеціальність, а на якусь ширшу категорію і потім пізніше вибирати спеціальність тощо) підвищать мотивованість і зацікавленість студентів в тому, щоб справді здобувати освіту.
Наявна зараз система освіти – це радянська спадщина
Ніхто навіть не підозрює, що наявна зараз система освіти – це радянська спадщина. Й велика кількість документів навіть оцією мовою написані все ще – оцією радянщиною. Там, що студента підставити в ті рядки, що якісь кастрюлі, шурупи чи сковорідки – однаково. Просто в інших сферах у нас уже ринкова економіка, а в освіті у нас іще досі “держплан” панує насправді.
Що стосується скасування заочної форми навчання, то, якщо університет якісний, він може нормально навчати й на заочці. Однак проблема у тому, що наразі не існує жодної програми заочного навчання, де насправді буде хороша якість освіти. Ця система переросла у відверті та майже неприховані схеми. Коли одні роблять вигляд, що приймають якісь іспити, інші – що вони їх здають. І просто в кінці видають диплом.
Загалом заочка як форма навчання – ні добра, ні погана. Але те, як у нас її реалізують – сором. Тут, як й у будь-якій іншій формі навчання, все залежить саме від якості і репутації університету. Адже денна форма так само може бути спрофанована, просто у цієї профанації більше свідків.
Зараз до запропонованих урядом змін готові ті, хто вже давно намагається працювати та працює саме у режимі якісної вищої освіти. Але закладам, які ніколи про якість не думали, все одно. Комусь навіть заважатимуть ці зміни.
Варто визнати, що наразі меншість закладів працює у режимі якісної вищої освіти. Відтак, ймовірно, й не буде високої підтримки цих змін у середовищі наших університетів. Зміни однозначно викличуть спротив. Його буде багато.
Свідомих студентів в Україні не вистачає як кисню
Тому активна підтримка буде з боку меншості закладів, які дійсно турбуються про рівень освіти. Бо їм важливо, щоб студенти були свідомі та вмотивовані. А усі новації, які пропонує цей законопроект, – це про свідомих студентів. На жаль, свідомих студентів в Україні не вистачає як кисню. Нам їх треба більше, нам треба більше дорослого та відповідального ставлення до свого навчання.
Однак, якщо не буде баритися парламент, то наступний навчальний рік уже може розпочатися з урахуванням вищезгаданих нововведень.
Перший проректор Київської школи економіки Єгор Стадний
