Впродовж десятиліть, а особливо зараз, в умовах жахливої російсько-української війни, постійно лунає питання: як це Україна «здала» свою ядерну зброю? Хто її забрав?
Відповідь проста і гірка: в Україні ядерну зброю ніхто не забирав силою.
Причина — у зраді зсередини.
Після 24 серпня 1991 року при владі збереглася та сама московська та промосковська імперсько-антиукраїнська комуністична номенклатура. На чолі з президентами-комуняками Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою вона виконала наказ своїх московських хазяїв і шляхом зради віддала третій за потужністю ядерний арсенал світу та безпеку України на користь Москви.
Це сталося поступово:
ще в першій половині 1992 року всю тактичну ядерну зброю (близько 2500–4200 боєзарядів) тихо вивезли до Росії — без санкції Верховної Ради України;
стратегічні боєголовки та носії передавали далі: 176 міжконтинентальних балістичних ракет (ICBM), підземні шахтні пускові установки (силоси) зруйнували до 2001–2002 рр.;
кульмінацією став так званий Будапештський меморандум 1994 року — міжнародний документ, який виявився ілюзією безпеки. Україна підписала його і завершила вивезення боєголовок до 1996 року, а носії (стратегічні бомбардувальники Ту-160, Ту-95, Ту-22М3 та сотні крилатих ракет) або знищили або передали Росії (в рахунок боргів за газ у 1999 р.). Ці ж бомбардувальники та ракети Росія тепер використовує проти нас.
Це був завершальний акт державної зради найвищого політичного керівництва України, відданого московському центру управління.
Їхні спадкоємці та політичні нащадки, які й досі в переважній більшості спадково перебувають при владі та зберігають значний вплив, продовжили й продовжують ту саму лінію: послаблення, розкрадання, корупцію, руйнування держави та зраду її національних інтересів.
Тільки усвідомивши цю гірку правду і зробивши належні висновки з тієї геополітичної зради та підступу, українська нація і Держава Україна зможуть принципово змінити ставлення до власної безпеки та обороноздатності. Особливо тепер, коли ми на власні очі бачимо трагічні наслідки сучасної російсько-української війни — прямий результат попередніх антиукраїнських дій так званих «українських» можновладців-комуняк.
Уроки очевидні: обираючи і спираючись на інородство, запроданство, корупцію та зраду, неможливо побудувати незалежну, могутню, щасливу, розвинену, демократичну, правову і захищену Україну.
Віктор БЕДЬ
м. Ужгород,
31 січня 2026 р.
