Вчені впевнені, що вода абсолютно необхідна для зародження будь-яких форм життя, які зараз відомі людству, хоча до цього часу наукова спільнота сперечається про те, як вода потрапила на Землю і чи можуть протікати аналогічні процеси на інших скелястих екзопланетах у Всесвіті. Але, ймовірно, нові дані з телескопа імені Джеймса Вебба дають, нехай і відносно, відповідь на таке складне питання — фахівцям вдалося за допомогою новітньої апаратури виявити в планетарну систему PDS 70, яка розташована на відстані 370 світлових років від Землі, і теоретично може містити рідку воду.
У процесі дослідження цієї планетарної системи вченим вдалося встановити, що зірка, навколо якої обертається ця планетарна система, має два диски, що містять газ і пил. Між внутрішнім та зовнішнім кільцями є «невеликий» проміжок шириною 8 мільярдів кілометрів, усередині якого розташовуються відразу дві планети-гіганти. І саме в цій області космічний телескоп імені Джеймса Вебба за допомогою інструменту MIRI, здатного визначати об’єкти в середньому інфрачервоному діапазоні, виявив водяну пару. Вона знаходиться на відстані 160 мільйонів кілометрів від своєї зірки в локації, де цілком можуть формуватися скелясті планети або екзопланети.
Вчені також вважають, що особливість даної планетарної системи в тому, що водяна пара знаходиться в зоні, яка вважається теоретично придатною для проживання. Це та зона, де може зародитися життя — наприклад, Земля обертається на відстані 149 мільйонів кілометрів від своєї зірки. Відповідно, хоча водяну пару і раніше вдавалося виявляти в різних космічних тілах, це перший в історії випадок, коли воду вдалося виявити в зоні, придатній для проживання, де при цьому ще й знаходиться дві протопланети.
На жаль, поки що ніяк підтвердити існування життя на будь-яких планетах з даної області неможливо — вчені достовірно не знають скільки там планет, чи є там кам’янисті формування (дві виявлені планети є скоріше газовою оболонкою) і сухе середовище для того, щоб створити щось схоже на Землю. Але якщо там є вода, яка була доступна протягом досить тривалого періоду часу, то шанси на наявність життя, нехай і в самому базовому форматі, все ж таки існують. Проблема лише в тому, що 370 світлових років — непереборна відстань за поточного рівня технологій.
