23 липня відбувся черговий, третій раунд переговорів України й Росії в Стамбулі.

Зустріч тривала менше від години. Сторони, ознайомившись із баченням завершення війни одна одної (відповідними документами обмінялися на попередньому раунді), обмінювалися тепер реакціями. Було, врешті, констатовано, що позиції «досить далекі одна від одної».

Підсумовуючи Стамбул-3, Україна підтвердила готовність до перемир’я. Росія натомість запропонувала короткі гуманітарні паузи вздовж лінії зіткнення – від 24 до 48 годин, щоб можна було забрати тіла поранених і загиблих.

Домовитися знову вдалося лише про масштабний обмін – головний переговорник від РФ Володимир Мединський повідомив про формат «1200 на 1200». Політичного прогресу немає.

Україна просувала, зокрема, і зустріч на рівні лідерів, пропонуючи провести «саміт чотирьох» до кінця серпня – зібрати за столом президентів України, Росії, США й Туреччини. Російська сторона у відповідь заявила, що на зустрічі президентів має бути «поставлена крапка», маючи на увазі завершення війни.

Радіо Свобода опитало експертів, чи бачать вони шанс на політичний прогрес і за яких обставин він можливий.

Ознаки несерйозних намірів

Серед ознак, що російська сторона не зацікавлена у серйозних переговорах, експерти називають кількість часу, який делегація з РФ присвячує розмовам з представниками Києва.

Переговори, що передували укладенню Мінська-2, результатом якого стало припинення вогню, відбувалися на рівні лідерів і тривали близько 18 годин.

Є й свіжіші приклади: перемовини російської й американської делегацій у Саудівській Аравії цьогоріч у березні. Вашингтон намагався домовитися, серед іншого, про режим тиші в акваторії Чорного моря, щоб забезпечити вільне судноплавство.

«Обидві сторони мали приїхати до Туреччини лише на зустріч, що, зрештою, тривала менше години. Можна з легкістю сказати, що це лише задля того, щоб можна було сказати: зустріч відбулася…

Росіянам важливо продемонструвати (Дональду Трампу – ред.) якусь спробу переговорів, хай і хибну, чи відкритість до дискусій з українцями», – каже директор варшавського офісу Німецького фонду Маршалла Філіп Беднарчик.

Про несерйозність намірів Росії, на думку фахівчині з дипломатичним досвідом Юлії Осмоловської, свідчить і форма обміну документами, в яких викладено бачення завершення війни.

«Зазвичай в дипломатії сторони обмінюються проєктами документів чи документами для обговорення напередодні. Принаймні – за декілька тижнів, щоб інша сторона могла підготуватися до змістовного реагування.

Російська сторона видає свій меморандум, в якому нічого нового немає, українській стороні в день переговорів… Росіяни просто не інвестують в ці переговори», – звертає увагу дипломатка в минулому, а нині директорка київського офісу GLOBSEC.

Свідченням, що Москва хоче просто затягнути час, вважають і її нову пропозицію розділитися на робочі групи з політичних, військових і гуманітарних питань, які працюватимуть онлайн.

«Для людей, що детально за цим не стежили, тому не розуміють тонкощів і плекають якісь романтичні ілюзії щодо Росії, бюрократична риторика з пропозицією створити робочі групи може означати, що є в цьому сенс і що росіяни віддані процесу. Ні, вони не віддані…

Вони можуть надіслати людей, щоб ті вдали зацікавленість у якомусь цивілізованому діалозі. Українці відповіли, що розглянуть ідею. Не знаю, якою буде відповідь, але гадаю, це пастка (з боку Росії – ред.)», – наголошує ексдиректор Інформаційного бюро НАТО в Москві, а нині експерт Польського центру східних досліджень Роберт Пшель.

Навіщо їздити до Стамбула

Експерти вважають, що для України переговори в Стамбулі мають сенс хоча б тому, що є прогрес на гуманітарному напрямку. Вдалося домовитися про новий обмін полоненими.

До того ж, зауважують фахівці, звірка годинників з огляду на мінливість геополітичного ландшафту не буде зайвою.

«Зважаючи на деякі інші фактори, що слугують тлом для зустрічі, чи то питання підтримки з боку партнерів, зокрема США, чи то зміна динаміки на полі бою, – завжди варто перевірити, якого прогресу можна досягти з політичного боку», – каже Філіп Берднарчик.

Українській стороні, на думку аналітиків, теж не байдуже, що думатиме Дональд Трамп. Саме тому, а не лише задля гуманітарних успіхів, Київ продовжує прямий діалог із Москвою в Стамбулі й навіть пропонує підвищити його рівень до лідерів.

У такий спосіб, кажуть експерти, Україна намагається зробити для Вашингтона очевидним, хто саме не зацікавлений у мирі.

«[Президент України Володимир] Зеленський готовий зустрітися з Путіним, наприклад, у присутності президента Туреччини [Реджепа Таїпа Ердогана] та президента Трампа. Звичайно, росіяни цього не приймуть. Мединський сказав, що спочатку домовимося…

Для українців екзистенційно важливо мати США на борту в плані підтримки. І, доки адміністрація Трампа зосереджується на цій досить безглуздій ідеї, що мир із Росією можливий, – що ж, треба підігрувати…

Росія, своєю чергою, не хоче протистояння з Вашингтоном. Здається, у японців це зветься «кабукі» (один із видів японського традиційного театру – ред.). Всі знають, які їм грати ролі. Ви просто виконуєте рухи. А глядачі в курсі, що жодної інтриги немає», – вдається до аналогій Роберт Пшель.

Що і коли зміниться

Аналітики вважають, що до осені зміни малоймовірні.

Відсутність відповідних передумов пов’язують з літньою наступальною кампанією, яку росіяни прагнуть завершити. А також – з анонсованою зустріччю китайського лідера Сі Цзіньпіна з президентом РФ Володимиром Путіним. Туди запрошено й Дональда Трампа – президент США обіцяв подумати.

«Потенційно обговорюється зараз можливість зустрічі Путіна з двома лідерами світу, яких він вважає найбільш впливовими і авторитетними. Відповідно, будь-які інші варіанти вирішення питання до цієї зустрічі матимуть меншу пріоритетність для російської сторони…

Будуть відбуватися отакі переговорні формати, як ми бачили вчора (23 липня 2025 – ред.), і раніше – в червні й травні. Однак суттєвих змін у переговорних підходах і врегулюванні російського вторгнення в Україну вони точно не принесуть», – наголошує Юлія Осмоловська.

Експерти вважають, що дещо змінити ситуацію зможе відмова Трампа зустрічатися з Путіним.

Чарівної пігулки, що вплинула би на зміну нинішніх розрахунків очільника Кремля, не існує, кажуть експерти. Допоможуть лише «класичні» чинники. Зокрема – істотне посилення військових спроможностей України й погіршення економічної ситуації в Росії внаслідок санкцій.

Суттєво скоригували би нинішню картину на користь України більш «сміливі» санкційні рішення, кажуть експерти. Їхній приклад лежить у Конгресі у вигляді законопроєкту сенаторів Грема-Блюменталя.

Втім, аналітики сумніваються, що керівництво США до цих кроків вдасться. Принаймні поки що.

«Діалог і танець, які росіяни зараз ведуть з Вашингтоном, схоже, працюють. Здається, вони стримують деякі погрози Конгресу просувати певне законодавство та підтримку України та санкцій….

Не бачу, щоб ультиматум (Трампа про 50 днів – ред.) був ультиматумом. Можливо, це чергова порожня погроза, яка призведе до іншої версії погрози чи іншої пропозиції Вашингтона, коли ці 42 дні закінчаться», – каже Філіп Беднарчик.

Джерело:radiosvoboda