Кардинал Раймонд Лео Берк (США) прокоментував реакцію, викликану запитом у формі «dubia» (сумніви), який він та четверо інших кардиналів подали Папі Франциску напередодні відкриття пленарної асамблеї Синоду про синодальність. Кардинал стверджує, що цей крок не був спрямований проти Папи чи його планів, а лише на захист незмінної доктрини Церкви. 3 жовтня, після того, як Ватикан оприлюднив відповідь Папи на першу версію «dubia», а префект Дикастерію віровчення розкритикував його підписантів, кардинал Берк виступив у Римі на конференції, організованій італійською католицькою газетою «Nuova Bussola Quotidiana». Конференція на тему «Синодальний Вавилон» була покликана обговорити основні суперечливі питання, порушені на Синоді. У своєму виступі Берк, почесний префект Апостольської Сигнатури, підтвердив свою стурбованість «поширеними сьогодні філософськими, канонічними та теологічними помилками щодо Синоду та його [першої] сесії». «На жаль, очевидно, що для деяких заклик до Святого Духа має на меті просування більш політичної і людської, ніж церковної і божественної програми», — сказав він. Наголошуючи, що «багато братів-єпископів і навіть членів Колегії кардиналів підтримують цю ініціативу [dubia], хоча їх і немає в офіційному списку підписантів», кардинал уточнив, що вона не стосується Святішого Отця як особи. Так він відреагував на коментар анонімного отця Синоду для «Il Giornale», яким він звинуватив п’ятьох кардиналів у тому, що вони хочуть «лише завдати удару Папі Франциску» і намагаються диктувати свій порядок денний, ставлячи під загрозу єдність Церкви. «Такі коментарі виявляють той стан плутанини, помилок і розколу, яким пронизана сесія Синоду, — сказав кардинал Берк. — П’ять dubia стосуються виключно вічної доктрини і дисципліни Церкви, а не порядку денного Папи». За його словами, на цю заяву вплинули слова нового префекта Дикастерію віровчення кардинала Віктора Мануеля Фернандеса, який в нещодавньому інтерв’ю для NC Register звинуватив критиків «доктрини Святішого Отця» у тому, що вони перебувають на шляху «єресі та розколу». «Церква ніколи не вчила, що Римський Понтифік має особливу владу створювати власну доктрину. Святіший Отець — це перший володар депозиту віри, яка сама собою завжди жива й динамічна», — наголосив він. Кардинал Берк також поставив під сумнів саму концепцію «синодальності», теми нинішнього Синоду. Він вважає, що цей «абстрактний» термін синодальності, який він називає «неологізмом у доктрині Церкви», має на меті «штучно пов’язати» це поняття з практикою східних Церков, при цьому маючи «всі характеристики нещодавнього винаходу, особливо щодо [ролі] мирян». Отець Джеральд Мюррей, юрист і фахівець із канонічного права, що відкрив конференцію, теж висловив свої сумніви щодо чинності поточної синодальної сесії через введення до асамблеї електорів (осіб із правом голосу), які не є єпископами. «Ті, хто не належить до пастирів Церкви, отримують роль, що за природою належить лише пастирям», — сказав він, підсумовуючи, що «асамблея більше не є Синодом Єпископів». «За аналогією, чи можемо ми сказати, що обрання Папи на конклаві, який складатиметься як з кардиналів, так і з некардиналів, все одно буде дією Колегії кардиналів? Зрозуміло, що не можемо», — додав Мюррей. На відсутність метафізичного аспекту у розумінні поняття синодальності також вказав Стефано Фонтана, директор Обсерваторії соціальної доктрини Церкви. Він зазначив, що концепції та ключові слова, що оточують це поняття протягом останніх років, особливо в Instrumentum laboris (Робочому документі), зазнали впливу таких течій, як екзистенціалізм, марксизм і, загалом, історизм, який постулює, що цінності суспільства залежать від історичного контексту. «Внаслідок цього зміну вчення цією новою синодальністю ввіряють не доктрині, а практиці; практика вирішує, що ми робимо, — сказав Фонтана. — Як можна не побачити в усьому цьому вплив класичних напрямків філософського та богословського модернізму, що з великою точністю переноситься у нове поняття синодальності?» Раніше у медіа з’явився лист кардинала Йосифа Ченя, почесного єпископа Гонконгу, переслідуваного комуністичним китайським урядом. Звертаючись до кардиналів і єпископів світу, Чень, що є одним із підписантів «dubia п’яти кардиналів», звинуватив організаторів Синоду у маніпуляціях задля заздалегідь визначеного порядку денного, в ухилянні від відкритих чесних дискусій і у преференціях на користь лише однієї обраної групи «виключених», голос яких потрібно почути — «людей, які обирають сексуальну мораль, відмінну від католицької традиції».
Джерело: credo.pro
