Вже кілька років триває обговорення доцільності будівництва вітрових електростанцій у Карпатах, їх перспективу, користь чи шкоду. Сумніви екологів та заклики громади досі гальмували дії інвесторів, але вже у листопаді минулого року в мережі з’явилась інформація про початок будівництва основи Нижньоворітської ВЕС. Вже на цій стадії підприємство кардинально принесло шкоду природі.
На оприлюднених світлинах видно, що було знято рослинний покрив майже на 2 га землі. Поряд буде прокладено траншеї під кабелі, а під’їздні дороги зруйновані спецтехнікою.
Про шкоду вітряків писав і професор Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Бокотей. За його словами спорудження ВЕС на полонинах і хребтах завдасть значної шкоди екосистемі.
Та чи вартує цих втрат такий багатомільйонний проєкт?
Mukachevo.net поспілкувалось з енергетичним експертом Миколою Коломийченком.
— На скільки Закарпаття перспективне щодо ВЕС?
— Перспективність Закарпаття, як й будь-якого регіону України, для розміщення об’єктів відновлюваної енергетики визначають попередні дослідження. Що стосується ВЕС, то це мапа повітряних потоків, їх сила, потужність ефективність, місцерозташування, доступ до мережі тощо.
— Чому компанії обирають будувати ВЕС на важкодоступних, високозатратних щодо монтажу та доставки полонинах? На такий монтаж іде значний відсоток вкладень, збільшуються стартові затрати.
— Як правило, вибір інвестора ґрунтується на попередньо проведеній роботі, а саме: дослідженнях, ТЕО, проектній документації, бізнес-плану.
Цю роботу проводять спеціалізовані організації.
Бувають випадки, коли недостовірна інформація та недоброчесно підготовлена проектна документація приводили до провалів інвест-проєктів та подальшої недовіри до компетенції українських проєктантів та консультантів.
Як приклад, можна привести будівництво Іванківської ТЕС на біомаси, яке фінансував EBRD, на суму близько 16,5 млн.євро.
Попередня, передпроектна розробка та у подальшому проект, ТЕО не врахували ситуацію з складнощами паливного забезпечення ТЕС. Як наслідки, станція на сьогодні майже не працює, а інвестиції не повертаються.
Така сама ситуація зараз спостерігається й з реалізацією проєкта Боржавської ВЕС. Турецький інвестор доброчесно мав намір інвестувати гроші у сектор ВДЕ України. Деякі українські компанії та посадові особи вирішили заробити на цьому гроші. Були підготовлені попередні висновки щодо будівництва, вирішені патронатні питання на рівні уряду, отримані гроші, занесені де слід та стався форс-мажор. А саме, опір місцевого населення, екологів та ін. Таким чином, інест-проект під загрозою, а гроші турецькій стороні повертати доведеться. Та кому ж хочеться повертати гроші? Тому й задіюють адмінресурс. Від голови до п’ят.
— Питання, яке дійсно актуальне, чи стане Закарпатська область енергонезалежна, якщо спорудити тут, скажімо 500 МВт потужності ВЕС?
Звісно. Закарпатська область не стане енергонезалежною, завдяки будівництву 500 МВт. У вільному доступі є інформація щодо енергоспоживання кожного регіону України. Мають також значення пікові навантаження, коли всі споживачі максимально використовують електроенергію. Плюс фактор того, що заявлена потужність 500 МВт є максимальною за певних умов експлуатації електростанції. А саме, сили вітру, його стійкості та ефективності у часі.
Для того, щоб казати про якесь стале забезпечення, потрібно мати/будувати energy storage, тобто акумулювати енергію для її подальшого постачання.
Інше питання, що вся електроенергія, яка генерується чи то на Закарпатті, чи у іншій області потрапляє у єдину енергомережу, де відбувається балансування оператором, а вже тоді розподіляється по споживачам, відповідно до навантажень.
Інвестору не цікаво продавати електроенергію побутовому споживачу в селі біля вітрогенератора, адже ми платимо за спожиту вдома електрику лише 2 гривні 64 копійки за кВт. А гарантований покупець за “зеленим тарифом” купує по 9 євроцентів, тобто +- 4 гривні.
