Московська історична традиція вперто заперечує факт, що держава Московія – спадкоємець Золотої Орди. Дивує з якою наполегливістю заперечується свідоцтва багатьох документальних джерел.
Один із фактів, що підтверджує приналежність Московського царства до ординського світу – виплата данини Кримському ханству аж до 1700 року. Це зафіксовано в Константинопольському мирному договорі, укладеному 3 (14) липня 1700 року між Османською імперією і Московією внаслідок Азовських походів московського царя Петра І.
В московській історичній літературі охоче згадують про цей договір, і розповідають про всі його умови, за винятком виплати данини. Останній факт сором’язливо замовчується.
Але про його наявність свідчить стаття VIII означеної угоди (цитується мовою московського оригіналу):
«А понеже Государство Московское самовластное и свободное Государство есть, дача, которая по се время погодно давана была Крымским Ханам и Крымским Татарам, или прошлая или ныне, впредь да не будет должна от Его священнаго Царскаго Величества Московскаго даватись, ни от наследников его: но и Крымские Ханы и Крымцы и иные Татарские народы впредь ни дачи прошением ни иною какою причиною, или прикрытием противное что миру да сотворят, но покой да соблюдут».
Може виникнути заперечення: виплата данини Кримському ханству, ще не свідчить про залежність Московії від Золотої Орди. Щоб розібратися в цьому питанні, необхідно пригадати події, що відбулися на пару століть раніше.
У XV столітті Золота Орда розділилася на низку автономних держав, які розпочали між собою боротьбу за панування в улусі Джучи.
У 1449 році, нащадок Чингізхана, засновник династії Ґераїв хан Хаджи І Ґерай проголосив незалежність Кримського ханства від Золотої Орди. Його син Менґлі І Ґерай визнав васальну залежність Кримської держави від Османської імперії, за допомогою котрої ханство намагалося поширити вплив на землі колишнього улусу Джучи. Ґераям вдалося зробити представників династії ханами Астраханського, Касимовського та Казанського ханств.
Але не надовго. Московія також завзято заходилася збирати «исконные земли». Одразу після проголошення себе царем, Іван Грозний розпочав анексію Казанського, а трохи згодом і Астраханського ханств.
Кримський хан Девлет І Ґерай вів непримиренну боротьбу проти московської сваволі, що порушувала всі прийнятні політичні норми в землях колишньої Золотої Орди. Хан Девлет навіть спалив Москву 25 травня (3 червня) 1571 року, але цар Іван устиг утекти звідти разом з опричниками.
Варто відзначити, що одягом і звичаям Московія мало чим відрізнялася від сусідів – татарських ханств, про що повідомляють документи тієї епохи. Докладніше це питання розбиралося в статті «Московія і Орда».
Кримському ханству не вдалося звільнити землі Казанського, Касимовського, Астраханського і Сибірського ханств – держав які постали на руїнах Золотої Орди, від московського панування.
Але Москва визнавала певну васальну залежність від Кримського ханства, що засвідчує виплата щорічної данини – факт підтверджений Константинопольським мирним договором 1700 року.
Московія добре запам’ятала протистояння з Кримом, і жорстоко помстилася. Майже одразу після анексії Кримського ханства наприкінці 18 століття, генерал-каратель Суворов влаштував справжній геноцид ногайців – підданих кримського хана. Тоді ж, більшість кримських татар змусили залишити батьківщину і переселитися до Османської імперії.
В 1943 році Сталін влаштував депортацію і геноцид кримськотатарського народу.
Після анексії Росією Криму в 2014 році, Кремль відновив переслідування багатостраждального народу Криму. Кримськотатарські активісти, що не погоджуються з московською окупацією півострова, катуються в тюрмах, або навіть викрадаються та знищуються путінськими ескадронами смерті.
Агресивна Москва веде бої за утвердження своєї історичної концепції не лише в наукових дискусіях. Про це варто пам’ятати всім народам, які колись запроторили в тюрму народів під назвою «Росія – СССР».
Джерело: Юрій Гарматний
