Втрата військово-морської бази в сирійському Тартусі створює для Росії загрозу повного виходу із Середземного моря. Хоча кілька варіантів у країни-агресора все ж залишається, пише колишній офіцер ВМС Бельгії, військово-морський аналітик Фредерік Ван Локерен.
Він наголошує, що база в Тартусі для росіян була майже ідеальною: поруч із Суецьким каналом та турецькими протоками, але на певній віддаленості від основних морських баз НАТО, які зосереджені в західній частині Середземного моря.
“Попри те, що оперативна група [російського флоту] була відносно невеликою та мала обмежені бойові можливості, розташування Тартуса та озброєння, яке використовувалося на військових кораблях, дозволили Росії розгорнути невелику, але реальну загрозу в Середземному морі”, – пише аналітик.
На його думку, зараз Росія має вибір: або піти із Середземного моря, або спішно шукати альтернативну морську базу для постійного базування свого флоту в цій частині світу. Теоретично російський флот може базуватися в інших дружніх країнах регіону, як от Єгипет, Алжир, Судан чи Лівія. Однак кожен з цих варіантів має свої “вузькі” місця, якщо порівнювати з Тартусом.
Так, база в Алжирі опинилася би в оточенні значно потужніших баз НАТО. До того ж сам Алжир навряд чи піде на такий крок, оскільки досі він не показував наміру псувати відносини з Заходом. Єгипет виглядає зручним географічно, але ця країна теж навряд чи захоче міняти непогані відносини із Заходом на сумнівне партнерство з державою-вигнанцем.
Судан не має виходу до Середземного моря, лише – в Червоне. Це вкрай незручно, оскільки для доступу в Середземне море російським військовим кораблями щоразу доведеться просити Єгипет пропустити їх через Суецький канал. До того ж порт в Судані доведеться будувати фактично з нуля.
З усіх варіантів Ван Локерен вважає найбільш зручним для росіян перебазування в Лівію. А саме в порт Тобрук, який контролюють сили генерала Хафтара, – лідера однієї з двох основних сил, між якими де-факто зараз поділена країна. По-перше, Хафтар є союзником Росії. По-друге, там є добре розвинутий порт. По-третє, Тобрук знаходиться не надто близько до великих баз НАТО, тож росіяни там матимуть певну свободу в діях.
“Реально, тільки Тобрук міг би запропонувати життєздатну альтернативу Тартусу, хоча Росії доведеться працювати з меншою допоміжною інфраструктурою, ніж у Тартусі. Однак, на відміну від Сирії, [де росіяни діяли у партнерстві з іранцями], Росія діє абсолютно сама в східній Лівії, маючи в якості союзника лише сили Хафтара”, – пише Ван Локерен.
Джерело:unian.ua
