За даними NASA, відстань між Землею та Місяцем зростає приблизно на 3,8 сантиметра щороку. Це надзвичайно повільний процес — він відбувається з такою ж швидкістю, як ростуть наші нігті.
Через це повільне віддалення тривалість наших днів поступово збільшується — дослідження показують, що з кінця 1600-х років середня довжина доби зростає приблизно на одну мілісекунду за кожне століття.
А як же NASA змогли зафіксувати таке повільне відхилення Місяця? Відповідь криється у місіях “Аполлон” понад півстоліття тому, коли астронавти встановили на місячній поверхні спеціальні відбивачі світла, що дозволили точно вимірювати відстань до супутника.
З того часу науковці посилають лазерні промені до відбивачів на Місяці та відстежують, скільки часу займає їхнє повернення назад на Землю. Завдяки цьому методу вони змогли надзвичайно точно визначити, з якою швидкістю Місяць поступово віддаляється від нас.
Повільне збільшення відстані між Землею і Місяцем відбувається через гравітаційну боротьбу між ними. Гравітація Місяця викликає припливи — океани піднімаються в його бік.
За словами NASA, оскільки Земля обертається швидше, ніж Місяць рухається навколо неї, підвищена гравітація від припливної хвилі на Землі намагається розігнати Місяць. Водночас Місяць тягне Землю назад, уповільнюючи її обертання. Ця взаємодія створює тертя, через яке Місяць поступово відходить на більшу орбіту.
Саме розширення орбіти спричиняє поступове збільшення відстані між Місяцем і Землею з року в рік.
А чи може Місяць колись зникнути для нас? Відповідь — ні.
За прогнозами NASA, через приблизно 50 мільярдів років Місяць віддалиться настільки, що Земля і Місяць стануть гравітаційно “закріпленими” один за одним — вони припинять рухатися в різні сторони. У результаті лише половина планети (і її мешканців) зможе бачити Місяць, адже інша частина завжди буде звернена в інший бік.
Проте сонце, найімовірніше, вплине на це задовго до того. Науковці припускають, що приблизно за 5 мільярдів років сонце перетвориться на величезну червону зорю, яка поглине й Землю, й Місяць.
Тож залишається сподіватися, що наші нащадки зможуть спостерігати цю подію з безпечної відстані — на іншій планеті, яку вони навчаться освоювати.
Джерело:tsn.ua
