Я чекав тексту законопроєкту, брифінгів, перед тим, як щось казати щодо мобілізаційних пропозицій. Оскільки це лише проєкт, ще має бути обговорення, то це мій внесок у нього без претензії на всеохопність.
Як на мене, запропоноване не вирішує ключових проблем мобілізації, а лише створює додаткові репресивні можливості неефективній, несправедливій та дефолтній в очах суспільства системі, що створює ситуацію близьку до “ідеального шторму”.
Система не проаналізувала ключові проблеми й дала на них відповідь, а навпаки — проігнорувала їх і вирішила дотискувати ситуацію не змінюючись.
Найочевиднішим, що відлякує населення, дискредитує процес, а отже й саботує мобілізацію є сама система і її вади:
• медкомісія, яка почасти є профанацією. За декілька хвилин, а інколи й секунд в кабінеті лікаря вирішується придатний, чи ні, чи є хвороби, чи ні. Таким чином на фронт потрапляють астматики, епілептики, інсулінозалежні діабетики й т.д. Певен, що за 2 неповних роки у кожного є така історія з прізвищем;
• ігнорування реальних здібностей, фаху та фактору ККД при мобілізації. Умовно, танкістами стають ті, хто бульдозер в житті не бачив, не те що танк. В армії опиняються ті, хто в тилу міг приносити в десятки разів більше користі для обороноздатності, але це ігнорується;
• навчання часто для проформи. Історій про те, що ненавченим потрапляють в бої непоодинокі, що в “учебках” реально не навчають, а просто тримають – теж;
• відсутність своєчасного забезпечення необхідного для виконання бойових задач деморалізує й викликає зневіру в оргздатностях тих, кому віддаєш життя в розпорядження. Волонтери з дронами, машинами, медициною й т.д. все це частина нашого буття кожного дня;
• повістки, “як покарання” при будь-якій нагоді та/або як зведення рахунків недодають престижності та популярності мобілізації серед молоді й в цілому. Коли розхожим стає: “а тебе чому, (чи ще гірше) за що мобілізували?”, то складно потім казати про чесноти захисту батьківщини;
• корумпованість ТЦК, системи забезпечення мобілізації та її репресивність. Від хабарів до приниження, побиття та інших форм здійснення (або свідомого нездійснення) діяльності по мобілізації та її підриву;
• відсутність розуміння “правил гри” й простору належності собі – відпустки, ротації, демобілізація… Людина втрачає контроль за своїм життям й має розуміти, коли вона може його повернути повністю й де простір “належності собі” під час;
• ситуація з пораненими, МСЕком, ветеранами без визначеності майбутнього та сам на сам зі своїми проблемами, тут навіть не буду заглиблюватися.
Це не стільки про страхи, скільки про проблеми організації процесів, наслідком яких є втрата життів одних та деморалізація всіх інших.
Це невичерпний список і є винятки, але це частина нашої соціальної реальності, а отже. Які з цих проблем розв’язують надані пропозиції по змінах у процес мобілізації?
Навіть в частині відпусток, демобілізації.., як стало відомо з брифінгу Залужного, на разі не факт, що будуть разючі зміни.
Мобілізація торкається широких верств населення, має множинні та комплексні впливи в різних сферах держави: економіка, соціалка, політика — врахування чого не видно від слова зовсім.
На око, найбільш очевидні <наслідки> навіть від самої публікації цих пропозицій, ще до їх прийняття:
• відтік грошей з банків, щоб не заблокували, люди ринуться їх знімати. Фінансова система та гривня отримають під дих, питання лише масштабу та критичності цього, але тут до економістів;
• працівники підуть в тінь, позвільняються офіційно працевлаштовані та закриються ФОПи. Бо пропонують, в кращих радянських традиціях, дотягнутися до тих, до кого найпростіше — законослухняних платників, зареєстрованих власників й т.д. Хто не працює, не платить податки, не реєструється — може спати спокійно, його й не чіпатимуть, бо не шукатимуть. Це менші податкові надходження та ще більша тінізація й недовіра до держави;
• соціальне напруження й відчуття соціальної несправедливості злетить через вище зазначені проблеми й загострить їх;
• згуртованість та солідарність підважиться через посилення конфлікту інтересів між державою та суспільством по вертикалі. Між цивільними, військовими, родинами військових й т.д. по горизонталі. Ці норми ставлять всіх у різні команди конкурувати за обмежений ресурс, який несправедливо розподіляється;
• ще більше “ламануться” за кордон за будь-які гроші. Кількість таких зросте, а ті хто там вже цілими сім’ями й ще вагалися, то приймуть рішення таки пускати коріння. Соціальні, демографічні, податкові та інші наслідки цього в коротку та довгу – очевидні;
• просто нагадаю, що демократія не можлива, коли значна частина суспільства буде потенційно злочинцями — це основа диктатури “була б людина, стаття знайдеться”, це явно не про Україну привабливу для життя, захисту та підтримку власними громадянами та закордоном.
Розширення механізмів вручення повісток, блокування рахунків, штрафи тощо це початок не з того краю рішення реально важливої для виживання країни проблеми, бо оборона це перший пріоритет й для неї необхідні, якщо й не обов’язково мотивовані, то хоча б не демонтовані захисники та захисниці, не озлоблені й в розбраті тили, а стійкі та надійні.
В пропозиціях, ні зміни принципів з опорою на ККД, ні зміни системи та кадрів, ні створення трудового резерву чи якихось інших принципових новел, а лише ригідність системи, яка хоче більше репресивних повноважень.
Якщо й існує ідеальний спосіб зараз підірвати ситуацію із середини, то ця ініціатива максимально наблизилася до нього.
P.S. Необхідно організувати нормальне пропрацювання наявних проблем з системою забезпечення мобілізації й бодай почавши знімати основну частину з них, переходити до додаткових механізмів розсилки повісток і всього іншого.
Джерело: prm.ua
