Вважається, що гігантські урагани на Сатурні продовжуються кілька десятків років. Однак нові спостереження допомогли виявити сліди таких бур, що йдуть набагато далі у минуле, аж до урагану, який спостерігали ще 1870-х.
Найбільший ураган у Сонячній системі – Велика червона пляма Юпітера – триває сотні років, і лише останніми роками вчені бачать ознаки його ослаблення, хоча це ще не доведено. А ось поверхня сусіднього газового гіганта Сатурна далеко не така ефектна. Але і на ньому вирують урагани, які можуть продовжуватися століттями. Це показала нова робота астрономів із Каліфорнійського університету в Берклі, стаття яких опублікована в журналі Science Advances.
Як саме виникають бурі на Сатурні, точно не ясно, але відбувається це кожні 20-30 років. Його атмосфера складається в основному з водню та гелію, з деякими кількостями метану, водяної пари та аміаку. Відстежуючи рухи цих «домішок» на різній висоті, вчені спостерігають за появою, розвитком та ослабленням ураганів.
Справа в тому, що під час бурі аміак проливається дощами на велику глибину. Але якщо волога на планеті може накопичуватися у водоймах, то в позбавленого твердої поверхні Сатурна аміак утворює області підвищеної концентрації. Звідти може випаровуватися, піднімаючись вище. Таким чином шторми утворюють ділянку аномального розподілу аміаку. На середніх висотах, безпосередньо під аміачними хмарами, його концентрація падає, а ще кілька сотень кілометрів нижче — знову зростає.
За допомогою масиву радіотелескопів VLA професор Імке де Патер (Imke de Pater) та її колеги вивчили таку «аміачну аномалію», що виникла через бурю 2010 року. Однак, крім неї, вчені помітили аналогічні сліди, пов’язані з усіма попередніми ураганами, які спостерігалися на Сатурні, починаючи з 1876 року. Ще одна «аміачна аномалія», можливо, відноситься до бурі навіть поважнішого віку, хоча автори роботи до кінця в цьому не впевнені.
Значить, урагани Сатурна можуть продовжуватися якщо не століттями, то більше століття – напевно. Це ще раз підкреслює помітну різницю між ним та сусіднім Юпітером. Незважаючи на всю близькість їх розмірів, хімічного складу, положення на орбіті, клімат та динаміка атмосфери двох газових гігантів різко різняться. Досі не зрозуміло, звідки виникає така різниця, але ймовірно, що різна поведінка бур підкаже відповідь.
Джерело: Всвіті
