Космічний телескоп Джеймс Вебб і рентгенівська обсерваторія Чандра об’єднали зусилля, щоб отримати найчіткіше на сьогодні зображення формування галактичного скупчення.
Об’єкт, що отримав назву JADES-ID1, зафіксували у стані, у якому він перебував, коли вік Всесвіту становив лише один мільярд років. Це відкриття не просто демонструє красу космосу, а й ставить під сумнів сучасні наукові уявлення про швидкість формування великомасштабних структур.
JADES-ID1 розташоване на відстані близько 12,7 мільярда світлових років від Землі. На отриманих знімках воно виглядає як скупчення світних точок, занурених у величезну блакитну хмару гарячого газу. За своєю суттю це протоскупчення — регіон, де молоді галактики під дією гравітації починають зближуватися, готуючись стати єдиним цілим. Зазвичай такі об’єкти важко виявити, адже газ навколо них іще недостатньо прогрітий для інтенсивного випромінювання.
Проте JADES-ID1 виявився винятком. Використовуючи інфрачервоні прилади Вебба, учені ідентифікували щонайменше 66 окремих галактик. Паралельно з цим обсерваторія Чандра зафіксувала потужне рентгенівське випромінювання від газової хмари, що підтверджує: ці галактики вже міцно пов’язані гравітацією.
Найбільшою загадкою для дослідників стали масштаби та вік об’єкта. Маса JADES-ID1 еквівалентна 20 трильйонам мас нашого Сонця, а його діаметр сягає близько 1,1 мільйона світлових років. Згідно з більшістю космологічних моделей, структури такої маси мали б з’явитися лише через 2−3 мільярди років після Великого вибуху. Той факт, що JADES-ID1 уже повністю сформувався лише через мільярд років, свідчить про те, що ранній Всесвіт розвивався набагато стрімкіше, ніж вважалося раніше.
Акос Богдан із Гарвардського-Смітсонівського центру астрофізики, провідний автор дослідження, зазначає, що це, ймовірно, найвіддаленіше з підтверджених протоскупчень. Тепер астрономи намагаються зрозуміти, як за такий короткий термін у космосі могла накопичитися достатня кількість матерії для створення настільки гігантського об’єкта.
Результати цієї праці, опубліковані в журналі Nature, відкривають нову сторінку у вивченні еволюції космосу.
