Політінформація по понеділках

Василь Чепурний, ФБ.

Безумовно, головною подіє тижня став “двіж” навколо звільнення Зеленським свого вірного соратника – міністра оборони Михайла Федорова. Хоча звільнений весь уряд Свириденко, але вся увага прикута до звільнення одного міністра. Навіть призначення міністром у справах ветеранів корейця Кіма (українці вже закінчились?) , який не воював, не викликало такого збурення…

Коли я писав про збій системи – то йшлося не тільки про систему управління України, але й про злам системи команди Зеленського. Влучно написав про це Павло Казарін: “Ви хочете відправити прем’єра послом до США, замінити міністра оборони на міністра внутрішніх справ і зберегти головнокомандувача. В результаті звільнена прем’єр-міністр відмовляється їхати послом, звільнений міністр МВС відмовляється стати міністром оборони, звільнений міністр оборони перетворюється на головного фаворита вулиці, яка тепер вимагає відправити на пенсію головнокомандувача”.

Актор у ролі Президента загрався. І гра та ціною крові фронту – як там він питав на стадіоні у Петра Порошенка: “Вам нє страшна спать?”… А ще пригадується, як генерал Марченко – герой оборони Миколаєва, казав – ви вжахнетесь, коли дізнаєтесь про корупцію в Міноборони. Федоров її підтвердив, назвавши суму в 300 мільярдів. І тут починає розгортатися скандал навколо приватної фірми Штілєрмана, яка начебто робить ракети… Заміну Міндічу, схоже, знайшли оперативно. Далі буде.

Як та Україна тримається, якщо навіть європейські політики дивуються неадеквату влади, як то із заміною ефективного міністра оборони… Очевидно, тримається тільки кров’ю українців, доки міндічі- штілєрмани жирують…

На фоні цього скандалу менш помітною стає ізоляція Криму. А вона наростає. Україна його відвойовує без десанту і справджує висновок американського генерала Бена Ходжеса про звільнення Криму. Він знову має стати всеукраїнською черінню замість отето-всьо московитське…

А ще Україна ефективно вдарила по логістичних складах Підмосков’я – що дає змогу прогнозувати труднощі з харчами в ряді регіонів Росії. Бо ж там у лінивих кац… “нє растєть”. Колись, у 19 столітті, українець з Полтавщини – військовий командувач Василь Завойко навіть у Петропавловську- Камчатському помідори вирощував (у теплиці), а в них навіть на благодатних землях Приволжя “нє растєть”…

Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Мадяр, схоже, не тільки Крим, але й Москву перетворює в острів. І підштовхує так звану Російську Федерацію до розпаду, бо вона і не російська, і не федерація. Схожа на морську свинку, яка і не свинка, і не морська. Проте можна прогнозувати, що після Федорова наступним на звільнення може піти не Сирський, а Роберт Бровді, він же – Мадяр. Бо надто вже допікає Москві. Як допікав і Федоров…

…Сумна вийшла політінформація сьогодні. Але що зробиш – війна!